Світський салон у Павлівці
Нещодавно поряд із Кирилівською церквою у Центрі соціальної реабілітації, що при Міській клінічній психоневрологічній лікарні №1 (у народі – «Павлівка»), відкрили світську вітальню. Відтепер люди, які мають певні психічні розлади, можуть у доброзичливій обстановці розширювати світогляд, повніше самореалізуватися і швидше знаходити друзів.
Допомога «Віддзеркалених світів»
Дім і лікарню – лише ці два прихистки пропонує держава душевнохворим. Поки що вони позбавлені свого місця у суспільстві. При Павлівці ж працює Центр соціальної реабілітації, куди приходять колишні пацієнти і за допомогою фахівців розв’язують житейські й психологічні проблеми. Психіатри знають, що душевна хвороба нагадує про себе не щодня. У періоди затишшя (від загострення до загострення) можна було б працювати, вести повноцінний спосіб життя. На жаль, організації та установи з різних причин не бажають брати на роботу особу із психічною недугою. Але ж наукою доведено: якщо людина працює, психологічні проблеми не загострюються і тоді хвороба рідше турбує. А це важливо для збереження особистості.
Спочатку курс медичних препаратів у стаціонарі, згодом – направлення лікаря до реабілітологів, на соціальну і духовну адаптацію. Такий простий і водночас складний шлях до повернення у суспільство.
Дев’ять років тому в одному з відділень лікарні на вул. Фрунзе, 103-а створили групу самодопомоги. Юзери (саме так у світі називають цих пацієнтів), згуртувалися заради того, аби проміжок часу між загостреннями хвороби тривав якомога довше. Минуло чотири роки, і за підтримки Женевської ініціативи у психіатрії це об’єднання користувачів служби психічного здоров’я зареєстрували в Україні вперше, як фонд «Віддзеркалені світи». Людина із психічним захворюванням – це особа, яка має усталені в суспільстві права і обов’язки. Тому організація прагне стати реальною силою, здатною розв’язувати проблеми юзерів на законодавчому рівні, а також проводити глибоку соціальну, психологічну і навіть духовну їх реабілітацію. Приміром, охочі опановують творчі спеціальності (кравець, скульптор, кінооператор, кухар та інші), під час тренінгів і семінарів дізнаються про свої права та обов’язки, на юридичних консультаціях з’ясовують, як бути за тих чи тих житейських колізій.
Салон, де розквітає духовність
У жовтні минулого року британський фонд «Хамлет траст» визнав непересічним проект «Ретро-салон», запевнив, що такого ще немає в світі й підтримав ентузіастів фінансово. Тоді юзери заходилися облаштовувати кімнату в соціальному центрі, що на території лікарні. Навіщо вони це робили? А задля того, щоб у затишній вітальні кожен відвідувач почувався вільно і захищено, міг знайти друзів і однодумців, одержав нові знання й досвід, проявив свої творчі та організаторські здібності. Відтоді при соццентрі Павлівки почали діяти літературно-музичний салон, соціальний лекторій, кіноклуб, студія з оформлення інтер’єру, театральна студія, екскурсійне бюро, група самодопомоги. Проводяться різноманітні тематичні вечори, концерти і театралізовані дійства; ті, хто бажають, відвідують театри, музеї, виставки; відновлюється робота фотостудії. Цю діяльність фіксують у рукописному альманасі та у відеоматеріалах.
– «Ретро-салон» – проект соціальної й культурної реабілітації, – зауважує реабілітолог Ольга Гавриш. – Закордонні благодійники вважають, що «ця знахідка цікава загалом». Нині телебачення, комп’ютерна мережа, радіо замінили спілкування між людьми. А от невеличка затишна вітальня спонукає обговорювати різні теми, вдивляючись в очі співрозмовникові. У рамках проекту проводилися тематичні вечори салонного типу. На одному з таких, приміром, декламували іспанську поезію, на іншому – японську, створивши з нехитрого набору фруктів і предметів колорит цієї країни. Якось зібралися й співали романси. А наступного разу виконували класичну музику. Проводили бал-маскарад, концерти, ставили спектаклі. Наші відвідувачі не позбавлені фантазії і творчих задумів, тому спочатку було важкувато дійти згоди в оформленні «Ретро-салону». Скажімо, сперечалися, які рамки до картин купувати, яку обрати тканину для шитва. Згодом утворили групи з компетентних людей і кожній роздали конкретні завдання. Лише тоді закипіла робота. Якщо порахувати всіх юзерів, хто доклав уміння у створенні вітальні, набереться до 40 осіб, а загалом упродовж року до проекту долучилося не менш ніж сто пацієнтів Павлівки, – констатувала Ольга Гавриш.
– Творчо, з фантазією підійшли до оздоблення й оформлення приміщення. Усі дрібнички, які можна побачити у вітальні, зібрані й принесені її відвідувачами. Пошили ошатні стильні портьєри. Відремонтували старий диван. Підібрали відповідну оббивку меблів, щоб усе в кімнаті мало гармонійний вигляд, – розповіла мені Тетяна, менеджер «Віддзеркалених світів».
– Я допомагав розвішувати фотографії і лагодити диван. Для групи самодопомоги знімав фільми і діставав касети із відомими кінострічками та музикою. Маю захоплення: роблю фігурки з порцеляни. Я творча людина. Мені подобається все, чим доводилося займатися у цих стінах. Якби було нецікаво, сюди не приходив би, – поділився думками Олександр – один із засновників «Віддзеркалених світів».
Розпитати, що й до чого, можна, зателефонувавши у «Віддзеркалені світи» за номером: 468-41-85.