Країна інших людей

Круговерть подій останнього часу наскільки інтенсивна, що не помічаєш, як минає час. Не встиг дійти до редакції лист із Сторожинця на Чернівеччині від  лауреата «ВК» та «Радіо Ера» Івана Танасійчука, як він разом зі своєю дружиною Наталею зателефонував із київського майдану Незалежності.

Отож, зустрілися ми під Головпоштою. Родина Танасійчуків щаслива, що вибралися в ці доленосні дні до Києва. Кажуть: ніяка трансляція  не може передати того, що бачиш на власні очі. Люди надзвичайно чемні, ввічливі, веселі – і це вражає особливо.  До речі, буковинці відразу купили в кіоску «Вечірній Київ» і відзначили новий помаранчевий колір газети.

А в листі їхньому написано так: «Сьогодні журналісти мають як ніколи велику силу і вплив. Ми просто в захопленні від «Радіо Ера».

...Кожен, хто стояв і стоїть на майдані Незалежності, – Герой України, хай це звучить дещо патетично. Але народ сприймає саме так. Зараз особливо відчуваєш, що живеш  у час, коли твориться історія. Хай чим закінчаться всі ці події, ми знаємо: 22 листопада 2004 року Україна змінилася, це вже інша країна інших людей. Розуміємо, що ці думки не оригінальні, але вони просто витають у повітрі, і незалежно одне від одного  різні люди доходять однакових висновків».

Пані Наталя та пан Іван розповіли, що «мають свої майдани, хоч маленькі. У Чернівцях збираються десятки тисяч, а в Сторожинці – сотні людей, але ці люди не мовчать, висловлюють своє ставлення до влади, спонукають її до захисту інтересів народу, а не лише своїх власних. Сторожинецька районна та міська ради, низка сільських рад ще до вердикту Верховного Суду України прийняли рішення про недовіру ЦВК та підтримку акцій протесту. Люди із власної волі їдуть до Києва,  збирають речі та гроші на підтримку учасників акцій».

Ось така ланцюгова реакція народу – в час, коли брутально  потоптано його права. Бо саме народ є носієм влади, як записано на скрижалях нашого Основного закону.