Конюшина щастя

Саме так прозвали квасеницю рожеву, тепер уже кімнатну рослину, яка походить з далеких гірських долин Анд у Перу.

Невеличка багаторічна рослинка, розростаючись з часом, своїм ніжним пониклим листям на довгих гнучких черешках, які спадають каскадом, ховає і горщик, у якому росте. Це ампельна рослина. Із лютого місяця і аж до глибокої осені конюшина вкрита ніжними рожевими дрібними квіточками, зібраними по 7-9 штук на одному квітконосі. Цим завдячує і рясному поливу та щедрому сонцю. Однак під дією прямого сонячного світла її листя дещо сохне, тому необхідне невелике затінення.

Цікаво дивитися на конюшинку в кінці дня, коли сонце стоїть вже на вечірньому прузі. Рослина готується до ночі: вона закриває квіти, стуляючи докупи ці чотири пелюстки, згортає у клубок зелене ніжне листя і засинає.

Глибокої осені рослині потрібен період спокою – на місяць-півтора – у прохолодному (14-15оС) і світлому приміщенні, після чого вона знову починає нарощувати нові пагони.

Розмножують конюшинку поділом куща, бульбочками, які утворюються на старому кореневищі, садячи їх по 6-10 штук у суміш торфу, листяної землі й піску, ледве притрусивши їх ( на 1-1,5 см) зверху землею. І садять будь-коли (за винятком періоду спокою), знаючи, що зацвіте конюшина через 30-45 днів. Саме до потрібної дати.