Кримінальний кодекс позбавлено... справедливості

Конституційний суд України визнав неконституційними Положення частини 1 статті 69 Кримінального кодексу України. Ця частина передбачає, що суд за наявності кількох обставин, які пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, може за особливо тяжкі та злочини середньої тяжкості призначити основне покарання нижче найнижчої межі встановленої санкцією статті. Або взагалі перейти до більш м’якого покарання, не передбаченого за цей злочин.

– Це рішення для нас особливе через те, що ми мали справу з конкретною статтею, яка потребувала тлумачення чи змін після різноманітної судової практики, – каже суддя Конституційного суду України Віктор Скомороха. – Виникло цілком логічне запитання, – яким чином мають діяти судді? Адже призначення більш м’якого покарання, якщо точно дотримуватися букви закону, стосувалося лише злочинів, що становлять значну соціальну небезпеку. Уявіть собі ситуацію: людина, яка одноосібно вчинила хуліганство, не має права на пом’якшений вирок, а група людей, що скоїли такий злочин, має. Висновок про небезпечність того й того зробити неважко. Це означає, що за умови дії цього положення  щороку  позбавляється індивідуалізації і, зрозуміло, справедливості покарання близько 20 тисяч засуджених, які винні в скоєнні більш ніж 100 злочинів, передбачених Кримінальним кодексом і за які суд не має права винести більш м’який вирок.

Із проханням вирішити питання про конституційність цієї норми до Конституційного суду звернувся Верховний Суд України. На думку його фахівців, положення цього пункту статті 69 Кримінального кодексу суперечать статті 24 Конституції, згідно з якою громадяни мають рівні права і свободи й рівні перед законом.

– Досліджуючи це питання, ми  співпрацювали із фахівцями-правниками з провідних ВНЗ країни, – розповідає Віктор Скоморох. – До роботи залучалися й зацікавлені сторони – Міністерство внутрішніх справ, Генеральна прокуратура, законодавці з профільних комітетів Верховної Ради. На підставі цього дослідження судді Конституційного суду дійшли висновку, що призначення покарання нижче найнижчої межі на підставі статті 69 Кримінального кодексу лише за скоєння особливо тяжких злочинів та злочинів середньої тяжкості є дискримінацією стосовно тих осіб, які вчинили злочини незначної тяжкості, оскільки вони перебувають у гіршому становищі.

Утім, убивць відразу не випускатимуть. Мова піде насамперед про об’єктивне співвідношення між тяжкістю злочину, його соціальною небезпечністю, обставинами скоєння  та суворістю покарання.

Вивчаючи положення Кримінального кодексу та його практичну дію, фахівці Конституційного суду виявили чимало недоліків. Виявляється, у Кримінальному кодексі не існує такої категорії, як справедливість. На відміну від законодавства інших країн, а зокрема, російського Кримінального кодексу. Існує й інша, по суті, унікальна ситуація – законодавець, ухвалюючи спеціальні закони, не має судової статистики. Тобто не може об’єктивно оцінювати кримінальні злочини. Ще один недолік безпосередньо стосується статті 69 – деякі науковці  вважають, що застосування пом’якшеного покарання недостатньо науково обґрунтоване, а тому часто застосовується неоднозначно. Отож, законодавці мають якнайшвидше усунути суперечності, адже за кожним вироком – не тільки  несправедливо покарана людина, а й, по суті, програш правосуддя. У державі – це десятки тисяч громадян, що втратили довіру до неї і віру в справедливість.