«Застояні» гроші прибутку не приносять
Нотатки на полях урядової промови у Верховній Раді України
Щомісячно майже півмільйона працівників бюджетної сфери вчасно не отримують заробітної плати.
Наводячи цей факт у своєму виступі перед депутатами Верховної Ради на Дні уряду, міністр праці та соціальної політики Михайло Папієв, зробив наголос на тому, що уряд узяв на себе зобов’язання ліквідувати заборгованість із виплати зарплатні вже цього року. Заява сильна, однак є до неї одна невеличка ремарка. Міністр сказав, що зроблять це лише «на діючих підприємствах». Тобто там, де налагоджено виробничий процес, отримують доходи та очікують на можливі прибутки. А що робити тим, скажімо, рядовим працівникам, які не зі своєї вини вскочили у халепу з несплатою навіть мінімальних грошей за свою працю?
Нагадаю, що на 1 жовтня (свіжіших даних міністр не має) борги із зарплатні в Україні (бюджетна сфера) становлять 953,9 млн. гривень. Якщо ці гроші за планами уряду підуть у народ ще до початку 2005 року, виникає запитання: де вони зупиняться?
Є кілька таких основних «стоянок» для коштів у приватному обігу. Перший – це відкриття банківського рахунку та внесення туди певної суми на «чорний день». Другий напрям – погашення різних заборгованостей (хоча народ чомусь не поспішає з такими діяннями). Третя нагода – негайне «отоварювання» в магазинах та на ринках.
На останньому зупинимося докладніше. Хоча б тому, що дві перші «стоянки» бодай у простий спосіб, але все ж таки стримують цей потік грошей, тоді як бажання людей їх витратити миттєво на свою користь є процесом цілком некерованим. А, отже, таким, що таїть у собі реальну загрозу порушити хистку рівновагу в нашому вітчизняному фінансово-товарному середовищі.
Таким чином виникає ще одне запитання: як вплине цей майже мільярд «живих» грошей на економіку держави, якщо вкидання його відбудеться саме так, як повідомив міністр праці та соціальної політики?
Аби усвідомити важливість цього питання, досить зважити на те, що відбувається останнім часом з цінами на товари першої потреби та на харчі в Україні. Не секрет, що ціни на цю товарну масу зростають, причому невпинно. Звичайно, обвального стрибка ще не спостерігаємо, але ціни «плигають» і плигають істотно. І не тільки на м’ясо через «зернову кризу» та масове вирізання худоби в селах, яку просто нічим годувати. Зростає вартість життя. І це видно неозброєним оком. І хоча уряд вдається до регулятивних методів керування цінами, ринок має свої закони та свої важелі, аби в будь-який спосіб спростовувати ці дії та вислизнути на волю. Бо це не якась там «експансія», а елементарні закони економічно-ринкового розвитку суспільства.
Тож перш ніж декларувати «розплату» за борги, варто було б, мабуть, добре подумати: а що буде з нами, коли в кишені потрапить той-таки заборгований мільярд?
Міністр Папієв, щоправда, наголосив, що «виконання цих зобов’язань забезпечується не лише загальноорганізаційними заходами, а й виділенням значних бюджетних коштів для державних підприємств, що істотно зменшить заборгованість цього року». Але які це заходи, пане міністре? На жаль, ані депутати, ані народ про них не почули. Як панацею, міністр висунув тезу про «посилення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про оплату праці». Наведено й кілька фактів. Зокрема, за результатами перевірок Держнаглядпраці 13887 посадовців підприємств-боржників було притягнуто до адмінвідповідальності, а на порушників законодавства про оплату праці накладено лише за 9 місяців цього року штрафних санкцій на загальну суму понад 1,8 млн. гривень. До того ж, за матеріалами цих перевірок порушено ще й 813 кримінальних справ.
До речі, ці спроби «посилення державного нагляду» мають, певне, відносну ефективність, бо, як зазначив міністр Папієв, «проблемним залишається питання примусового стягнення заробітної плати за рішенням суду». Приміром, на 1 листопада цього року на виконавчому провадженні було 156 тисяч виконавчих докуметів, за якими боржники мали віддати громадянам уже зароблені 265 млн. гривень. Ще 400 млн. гривень лежать «мертвим вантажем» у підприємствах-банкрутах. Коли вони повернуться в сім’ї тих, хто працював задарма, мабуть, не знають і в Міністерстві праці. Тому і про це не почули народні обранці, які тепер теж несуть відповідальність про повернення заборгованих коштів, оскільки до парламенту внесено законопроект «Про внесення змін до статті 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Уряд має намір перенести з другої до першої черги погашення кредиторської заборгованості частини заборгованої зарплатні. Інакше кажучи, раніше боржник спочатку обслуговував свій борг перед державою, а вже потім платив гроші своїм працівникам. До речі, у Верховній Раді вже розглядали такий привілейований статус заробітної плати, але «виробниче» лобі із різнокаліберних директорів та власників заводів успішно провалило голосування («за» лише 199 депутатів).
Як буде з означеним проектом закону? Оскільки парламент утратив бодай деякі ознаки структурованості, немає впевненості, що й цього разу добрі наміри не підуть під лід.
І, нарешті, про «тінь», або про «конверти», в яких отримують заробітну плату майже на кожному підприємстві, а особливо приватних та напівприватних форм власності. Скільки там «миється» коштів – велика таїна. Зокрема і для Мінпраці, бо будь-якого аналізу фінансового обігу в цій «галузі» ми в доповіді міністра теж не почули. А це, за приблизними підрахунками спеціалістів з питань «тіні», ще мільярди і мільярди гривень. Якщо не брати і їх до уваги, то будь-який прогноз щодо цінової політики, а, вочевидь, і зростання добробуту громадян загалом не має перспектив. Тож, без сумніву, говорити про це, а ще краще усувати цю біду, треба. Як треба мати і достатньо вагому та повну інформацію про політику в соціальній сфері, якщо йдеться про такі масштабні акції, як усунення грошових боргів у масштабі держави.