Тексти для нього писала війна

«Увага! Говорить Москва! Громадяни Радянського Союзу! Передаємо заяву радянського уряду…» Ці тривожно-пафосні інтонації добре пам’ятає старше покоління всього пострадянського простору. Належали вони «залізному голосові» радянської держави, найвідомішому дикторові всесоюзного радіо Юрію Левітану. У жовтні йому виповнилося б 90 років.

Левітан оголосив про початок війни, яка відтоді завжди асоціюватиметься у колишніх громадян Радянського Союзу з його суворим і тривожним голосом. «Того недільного ранку двадцять другого червня я був удома, – згадував Юрій Борисович. – Раптом дзвінок: «Терміново, негайно приїжджайте на роботу». Голос дуже тривожний. Що там могло статися? Я відразу помчав у Радіокомітет. Мене вразили обличчя колег – розгублені, похмурі, суворі. Хтось із жінок плакав. І тільки тоді я вперше почув слово, що перевернуло життя мільйонів людей, перекреслило їхні плани, надії, мрії: «Війна». Саме мені випало читати трагічне повідомлення про напад фашистської Німеччини. Нестерпним, майже фізичним болем відлунювало в душі кожне вимовлене мною слово. Але я розумів, що текст потрібно прочитати так, щоб у голосі пролунали і ненависть до ворога, і гнів, і мужність перед несподіваним лихом, і дуже намагався не відступити від потрібної інтонації...»

П’ятдесят два роки він пропрацював на одному місці. Теперішнім журналістам і дикторам, які змінюють роботу іноді по кілька разів на рік, важко повірити в це. Подумати тільки: 52 роки! Люди за цей час встигають прожити життя.

За три роки до смерті (у 1980-му) Юрію Левітану було присвоєно звання народного артиста СРСР. І ніхто відтоді не мав сумніву, що саме великим артистом він і був усе своє життя. Адже хіба можна було плакати, слухаючи багатогодинні доповіді партійних бонз? А люди плакали, коли їх читав Левітан...