«Залізна гра» на берегах Дніпра

Учора у столиці нашої держави почався 83-й чемпіонат Європи з важкої атлетики. В його рамках уже всімнадцяте в історії розіграють континентальні відзнаки й жінки. Вітчизняна команда виступить повним складом, але без своїх визнаних лідерів, котрі готуються до олімпійських змагань за індивідуальним планом.

З оглядкою на Афіни

За попередньою інформацією, в Києві змагатимуться близько 280 штангістів з тридцяти європейських країн. Але тільки для деяких з них цей турнір матиме статус олімпійського відбору. Провідні важкоатлетичні держави Старого Світу, в тому числі й Україна, з путівками до грецької столиці визначилися заздалегідь, а тому й використали нагоду перевірити в змаганнях найвищого рангу найближчий резерв. Це повною мірою стосується й нашої команди: на Євро-2004 заявлено восьмеро абсолютних дебютантів. А взагалі на київському помості виступлять аж десятеро спортсменів і спортсменок, чий вік не перевищує двадцяти трьох років. Оглядом найближчого майбутнього назвав виступ української команди в Києві державний тренер Кім Ткаченко. Натомість її головний наставник Василь Кулак переконаний, що навіть відсутність перших номерів не позбавить господарів чемпіонату можливості зійти на п’єдестал пошани. «Ми розуміємо, що за присутності Наталі Скакун або Олексія Колокольцева, приміром, наші шанси були б значно вищими, проте й молоді ні здорового честолюбства, ні майстерності не бракує», – заявив він напередодні старту чемпіонату Європи. Але формування вітчизняної команди й насправді велося з оглядкою на літній олімпійський турнір у Афінах. Саме з цієї причини ми заявили на участь в Євро-2004 лише чотирьох учасників минулорічного чемпіонату. Тим часом Ольга Коробка, Наталя Скакун, Денис Готфрид, Олексій Колокольцев та Ігор Разорьонов готуються до виступу в грецькій столиці за індивідульним графіком. А ще один з цієї зіркової компанії – Артем Удачин – узагалі залишився «поза грою»: в спійманого на допінгу маріупольця відібрали світові віце-чемпіонські регалії й дискваліфікували на два роки, позбавивши права змагатися на чергових Олімпійських іграх.

Рівняючись на Писаренка і Жаботинського

Українці на континентальних чемпіонатах національною командою представлені з 1993 року. Прем’єрного сезону вони завоювали чотири медалі, в тому числі й дві золотих, і то був другий за результативністю вихід українських штангістів на арену. 1997 року ми повторили прем’єрний показник, а ще краще виступили тільки одного разу – 1994 року, коли здобули шість медалей, три з яких виявилися золотими. До речі, десять років тому найпершу медаль європейської проби завоювали й українки. Причому одразу – найвищого гатунку: титул найсильнішої дістався Любові Григурко (нині – тренер жіночої збірної країни). Жодної нагороди в нас не було на чемпіонатах Європи 1996 та 1998 років. А починаючи з 1999-го, вітчизняні штангістки щоразу привозять з євротурнірів медалі. Гірші справи в чоловіків: безпосередньо на зламі двох століть українці залишилися без європейських відзнак, а впродовж останніх шести сезонів поповнили командну скарбницю лише п’ятьма медалями, щоправда, й двома золотими. З нинішньої команди на континентальний п’єдестал пошани свого часу сходили четверо: Ванда Масловська була чемпіонкою 2001 року; бронзовою призеркою того ж сезону стала Вікторія Шаймарданова; третіми фінішували й Ара Варданян (1998 року) та Олександр Лихвальд (2002-го). Проте нинішній дебютант «жовто-блакитної» дружини Варданян (він захищає спортивні кольори Одеської та Хмельницької областей) раніше виступав під вірменським прапором… А от історичний табель про європейські ранги українських штангістів очолює киянин Анатолій Писаренко: нинішній президент Федерації важкої атлетики України в 1981 – 1984 роках чотири рази поспіль ставав найсильнішим у суперважкій категорії. За кількістю нагород європейського гатунку йому поступаються навіть легендарні Леонід Жаботинський і Яків Куценко, котрі були чемпіонами континенту лише по два рази.