Блохін програв матч, але не перспективу

МАКЕДОНІЯ – УКРАЇНА – 1:0 (Ставревський, 26). Милошевський (Ніколовський, 46), Ставревський (Васовський, 89), Стояновський (Божиновський, 60), Седлоський, Митреський (Кумбев, 90), Митревський, Шумуликовський (Толеський, 62), Янчевський, Крстев, Шакирі, Димитровський (Чадиковський, 46), тренер Кантларовський – Шовковський, Парфенов, Русол, Чечер, Симоненко (Матюхин, 46), Гусєв (Ребров, 46), Тимощук, Назаренко (Калиниченко, 83), Ротань, Рикун, Шевченко (Косирін, 46), тренер Блохін. Арбітр Карацин (Сербія і Чорногорія). 15000 глядачів.

Маленька балканська держава потерпає від нестачі коштів і землетрусів. Гроші «робити» немає з чого, зате стихія бушує й додає надмірних клопотів повсякчас. У Скоп’є, скромній столиці Македонії, що дуже нагадує Київ початку дев’яностих років минулого століття, й досі з жахом розповідають про події 1963 року, коли землетрус зруйнував аж дві третини міста й забрав тисячі людських життів. Однак до підземних поштовхів македонці звикли, тож землетрус потужністю в три бали, що відбувся за півтори години до появи українців на столичному летовищі, сприйняли як буденність. Хоча нам, одверто кажучи, було не до жартів. Особливо під час подорожі вузенькою гірською автострадою, що петляє між скелястими схилами та глибокими ущелинами, немов загнаний мисливцями заєць, до провінційного Штипа, де змагалися «молодіжки». І навіть ідилія, що її навіювали звичні для Македонії пейзажі з виноградниками, пасіками і засмаглими під щедрим балканським сонцем красунями на передньому плані, не могла затамувати сповна відчуття занепокоєння. На що гостинні господарі поблажливо посміхалися й натомість бідкалися довкола своїх побоювань, насправді близьких до реальності й значно тривожніших. Мова про можливе «Косово-2»: кількість албанців у православній державі різко зростає (за неофіційною інформацією, у Македонії їх уже близько третини нації), та ще й активність так званої нацменшини насправді висока. У передвиборчій президентській кампанії албанці мають аж двох кандидатів і, за словами наших колег, тримаються агресивно, демонстративно застосовуючи під час офіційних заходів не державну, а рідну мову… Втім, футбол продовжує виконувати благородну місію згуртування народу, і етнічного албанця Шакирі, найнебезпечнішого форварда та капітана національної команди Македонії, з однаковою теплотою вітають представники обох громад… Шакирі й цього разу був одним з найактивніших на полі. Але найпомітнішим виявився не він, а напівоборонець Стояновський. Уже в дебюті зустрічі з українцями досвідчений футболіст двічі дуже небезпечно штурмував ворота Шовковського й одного разу киянина підстрахувала бічна стійка. А під завісу першого тайму саме Стояновський неподалік центрального кола розбив лице і ледь не вибив передні зуби Шевченку. Коли закривавлений капітан гостей залишав арену, поспішаючи до лікаря за допомогою, тамтешній люд аж загудів од розчарування… «Це не балет, – нагадав Олег Блохін підопічним у перерві. – Без справжньої боротьби та ризику розраховувати на щось вагоме у футболі взагалі не можна». І до слів наставника таки прислухалися. Після перерви «жовто-блакитні», що до того були пасивними й ледь не «потонули» в хвилях атак господарів, додали в потужності та бойовитості, й повністю заволоділи ініціативою. Принаймні тричі Косирін, якому асистували Рикун і Ребров, незвично ефективний, як на останні часи, міг не лише зрівняти рахунок, а й вивести гостей вперед… Не склалося із завершальними ударами – забракло майстерності чи звичайного талану. І команда таки програла – вперше під проводом Олега Блохіна. Проте й ця обставина не затьмарила очевидної перспективи. Посудіть самі: крім Шевченка, Шовковського, Тимощука та, певною мірою, Парфенова, який повернувся до великого футболу після річної перерви, в «жовто-блакитній» дружині грали молоді хлопці без значного досвіду виступів у її складі: Русол – абсолютний дебютант, Чечер, Ротань, Рикун, Симоненко, Гусєв і Назаренко провели тільки по кілька міжнародних матчів. Але друготаймова ігрова постава налаштовує на оптимістичний лад. Адже досвід – справа наживна. Як і майстерність. Інша річ, чи зуміємо скористатися з цієї беззаперечної перспективи в найближчому майбутньому. Це вже засвідчать чергові міжнародні спаринги. Принаймні Блохін стверджує, що вже знає, з ким гратиме світову кваліфікацію. Тож од категоричних висновків утримаємося. З надією на кращі часи.