Західні «голоси» як індикатор
Учасники прес-конференції в офісі київського бюро Радіо «Свобода» назвали її історичною подією. Адже вперше президент корпорації Радіо «Вільна Європа/Радіо Свобода» Томас Дайн і директор Радіо «Голос Америки» Девід Джексон проводили спільну прес-конференцію.Хоча ці радіостанції ведуть мовлення у десятках країн і багатьма мовами, але саме в Україні їх спіткала однакова доля: після зміни власника на радіо «Довіра» та закриття радіо «Континент», обох закордонних радіостанцій позбавили...Настрої в людей і еліти – різні
Результати всеукраїнського опитування, оприлюднені «Українським демократичним колом» спонукають серйозно замислитися над проблемою оцінки населення конституційної реформи. Соціологічне опитування, проведене 17 – 23 березня 2004 року на замовлення Інституту політики, охопило всі регіони країни.Дуже прикро, що з проектом Закону України «Про внесення змін до Конституції України» (так званим проектом Симоненка – Медведчука) не ознайомлені 44% опитаних і лише 5% читали проект і добре знають...До рейду будь готовий
Кажуть, що на озброєнні радянської армії перебувала особлива бронетанкова техніка, здатна за денний перехід подолати відстань від місць базування до узбережжя Атлантичного океану. Швидкість танків була набагато більшою, ніж у будь-якого виду пасажирського транспорту. Розповідають, що під час випробувань такий танк кілька кілометрів рухався вздовж залізничної колії. Машиніст потяга довго не міг повірити, що він з такою швидкістю рухається. Щоправда, на сто кілометрів танку потрібно було близько... Історія, якої не знаємо. Чи не хочемо знати?
Історія з Івано-Франківською міськрадою, яка урівняла в правах ветеранів так званої Великої Вітчизняної війни й ветеранів дивізії СС «Галичина» — показова. У державі, в якій не досягнуто згоди щодо громадянського миру та злагоди, такі локальні резонансні рішення з’являтимуться навіть після того, як серед живих не залишиться жодного ветерана Другої світової. Тоді точитиметься війна навколо могил і пам’ятників, як точилася протягом останніх років у Львові навколо поховань жертв українсько-польської війни 1918—1919 рр. Річ у тому, що в нашому суспільстві домінує кричуща історична неграмотність. При цьому ніхто не поспішає поповнювати або виправляти прогалини в історичних знаннях. Ті стають під прапори «єдино правильної» радянської історіографії, що визнавала правоту лише Червоної Армії та Комуністичної партії, тож усіх, хто був з другого боку барикад, досі вважають зрадниками, ворогами, злочинцями. А ті вивчають історію виключно за підручниками, написаними в діаспорі, де все, пов’язане з СРСР, подається зі знаком «мінус», а все опозиційне комуністичному режимові — лише в позитивних тонах. Тверезі та зважені спроби оцінки новітньої історії, зроблені, наприклад, доктором Ярославом Грицаком, помітили тільки в колах інтелектуалів — більшість населення, включно з нашими політиками, полюбляє простіше чтиво.