Сіяли петрушку, а виросла… ромашка

Моя сусідка має невеличку дачу. На клаптику землі вирощує стільки всякої городини! Господиня дуже піклується, аби вчасно посіяти і прополоти. Насіння купує заздалегідь, коли сніг ще лежить. Якось придбала вона на ринку пакетик насіння петрушки. Зійшли рядочки, як віночки. Щоранку вона щипала зелені листочки для супу, борщу, салату. І нічогісінького не підозрювала. Аж поки не з’явився на тих рядочках цвіт. Так-так, петрушка зацвіла і не як-небудь, а… ромашкою. Першою помітила це диво її донька-школярка. Увечері всі сусіди дивувалися та реготали.

Отож, купуючи насіння, будьте дуже обережні й уважні, а то спритні шахраї підсунуть вам таке, що не знатимете, що з ним робити: їсти чи ставити в букет.

У неділю на ринку я поцікавилася, яке насіння можна тут придбати.

За невеликим прилавком жінка (назвалася Лідою) торгувала насіннєвою цибулею.

– Це буде сорт «сквирський», – стала пояснювати мені. – Цибуля солодкувата, гарно зберігається.

– І скільки хочете за півлітрову банку?

– Шість гривень. Можете взяти «стригунівську» за п’ять гривень. Вона «зла» – без сліз не почистите. А ось вам – «золотиста». Дуже соковита, проте золотистого кольору її на сковороді не побачите. Погано смажиться.

Вирощують таку цибулю на Вінниччині. У селах люди спеціалізуються саме на вирощуванні насіння цибулі. А для Ліди це – маленький бізнес, яким займається впродовж восьми років. У неї в Києві є свої постійні клієнти. І жоден ніколи не поскаржився на якість. Садили люди цибулю і виростала цибуля.

Неподалік цього прилавка старенька бабуся пропонувала насіння столових буряків, кропу.

– Беріть, їй-богу не пожалкуєте, – примовляла. – Матимете червоний борщ і мене згадуватимете добрим словом. Дешево віддаю: за 1,5 гривні стопку, а кріп – за 50 копійок.

Не думала купувати, а таки купила. І не сумнівалася – бабуся така приємна. У таких людей сертифікат якості – совість. Передам у село родичам – нехай сіють.