Я йшов на зустріч із Наталією Михайлівною Вітренко як на побачення – з квітами. Вона запізнювалася, ніби засвідчуючи, що ніщо жіноче їй не чуже. А я очікував в одній із кімнаток штабу Прогресивної соціалістичної партії України. «Мабуть, промашку дав, принісши гвоздики?» – подумав, бо звернув увагу, що на прапорі партії троянда на тлі зірки. «Зате з кількістю вгадав», – заспокоїв себе, нюхаючи п’ятірко яскравих квіток.Мляво-очікувальна атмосфера офісу змінилася тільки-но вона стала на порозі –...