Мандрувати на яхті все одно що їхати автостопом
Невже яхтинг тепер став лише забавкою олігархів, а простому смертному легше злітати в космос, ніж ходити під вітрилами? На щастя, є й інші яхти, інші яхт-клуби, доступні для «маленьких українців». Найбільший у столиці – Київський крейсерський яхт-клуб. Нині він нараховує 159 членів і 111 яхт. Діє ще з 1968 року і з тих пір тут не відбулося якихось кардинальних змін. Хіба що яхтсмени тепер можуть вільно ходити за кордон і навіть у навколосвітні подорожі. Зроби собі закордонний паспорт, збери грошенят на харчі, бензин, стоянки в портах, організуй команду (одному день і ніч за штурвалом не встояти) й гайда в Атлантичний, Тихий чи Індійський океан! Так, наприклад, ходив під вітрилом навколо світу відомий капітан Дмитро Бірюкович. Один із учасників навколосвітньої експедиції на двомачтовій яхті «Почайна» киянин Олександр Костюков розповів, що мандрувати на човні майже так, як на автомобілі автостопом. Скрізь, де зупинялися на стоянку, на Гаваях, в Америці чи навіть у порту Нової Зеландії, знаходили друзів, знайомих, земляків.– Часто люди дізнавалися про нас із газетних публікацій, – згадує Олександр Михайлович, – приходили подивитися на яхту, поспілкуватися, допомагали паливом, харчами, організовували нам екскурсії, намагаючись показати усе найцікавіше. Так у Лос-Анджелесі, де стояли півтора місяці, пощастило побувати в Діснейленді. Це сталося завдяки одному тамтешньому українцеві, котрого ще дитиною вивезли з батьківщини під час війни. Нині наш земляк – власник великої американської фірми, а дочка його механіка на той час працювала інструктором у Діснейленді. Зранку до ночі вона катала нас на найцікавіших атракціонах. Інший приятель з Чикаго взяв напрокат машину й повіз нас у Лас-Вегас. Колишній наш підводник, який прижився в новому світі, показав нам навіть ракету «Морський старт». Вона вже стояла на платформі, освітлена прожекторами. У вечірніх сутінках то було незабутнє видовище! Правду кажуть, що нашого цвіту – по всьому світу. У Новій Зеландії в Окленді в магазині приміряю куртку. Раптом чую за дзеркалами російську мову. Вибігаю з кабінки, знайомлюся, а землячок навіть не здивувався. Тут є чимало українців і вихідців з колишнього СРСР. Хтось працює на суднах, хтось приїхав вивчати англійську мову...
– Елітні яхти і чванливі яхтсмени є скрізь, – розповідає Олександр Костюков. – Якось на Гаваях повз нас пройшов білосніжний американський корабель. Двомачтовий красень завдовжки 40 метрів. З нього ніхто нам навіть рукою не помахав. Через день та яхта зробила маневр. Хтось на ходу крикнув нам: «Ей, блек монстр!» І вони відійшли геть. Це ж саме судно зустріли ми потім на островах Кука. Є там незвичайне природне утворення дивовижної краси – кільцьовий кораловий риф, а всередині – озеро. Наші гордовиті сусіди кинули якір на максимальній від нас відстані. У багатих свої звичаї.