Неатестовані

Українські хокеїсти не здолали групового бар’єру

Скрипучий віз
Матчі з основними фаворитами стали для нашої команди плановим тренуванням. Оскільки розраховувати на матеріальний зиск у змаганні з фінами та росіянами було просто наївно. Не скажу, що підопічні Сеуканда витиснули максимум можливого зі свого арсеналу, але на тлі світових грандів вони мали відверто жалюгідний вигляд. Фіни відвантажили Карпенку п’ять шайб, росіяни Федорову – вісім. А могли й більше. Звісно, за великого бажання чи за нагальної потреби. Ми поступалися в усіх ігрових компонентах, але найбільше – в швидкісному маневрі. Складалося враження, що на перегонах зійшлися сучасна автівка і скрипучий селянський віз, наповнений усіляким непотребом. Автівка встигала обертатися кілька разів, доки віз торохтів у заданому напрямку. Від того порівняння віяло безнадією. Як і від гри українців.

Без шансу
І все-таки на матч з Данією ми мали свої види. Досвід, примножений звичною згуртованістю, міг принести бажаний ефект, як це траплялося в минулому не раз і не двічі. Та вічно вірьовочці не витися. Данці приголомшили нас не стільки швидкостями, до чого, схоже, українці були готовими, скільки сміливою тактикою. Вони відмовилися від статичного перетягування линви і зробили потрібний результат уже на початку матчу. Надалі скандинави уміло «засушили» гру, відтиснувши нашу команду до володінь Сильвестрова, і спокійно довели обопільний «матч року» до логічного завершення. Відверто кажучи, в українців не було жодного шансу для порятунку. І це найприкріший висновок з побаченого.

Турнірна м’ясорубка
Відтак Україна хокейна потрапила до турнірної м’ясорубки. Упродовж п’яти наступних днів квартет невдах має «відрубати» двох аутсайдерів, які розпрощаються з елітним статусом. Історія засвідчує нашу неспроможність змагатися на рівних з латвійцями – дві перемоги і десять поразок у чотирнадцяти зустрічах, а також умовну рівновагу в протистоянні з Австрією (по шість перемог у тринадцяти поєдинках) і Норвегією (по три – в семи). Хоча, як стверджують великі, ніяка статистика не заступить сили розуму і духу. Якщо українці зуміють витиснути максимум із себе, то й бажаного результату таки зможуть досягти. Хай і не в одному матчі, як раніше, а в трьох. Такий собі варіант незвіданого.