Аварійних будинків стає все більше
Проблема аварійних будинків у Києві стоїть досить гостро. Багато таких будинків в історичному центрі міста – на Великій Васильківській, Великій Житомирській і на вулицях, що прилягають до майдану Незалежності. При цьому кияни пам’ятають, як обвалилися фасадна частина шестиповерхового житлового будинку і плити перекриття третього і четвертого поверхів одного з під’їздів в дореволюційному будинку №37 на вул. Великій Васильківській 2003 року. На сьогодні близько сотні будинків у Києві офіційно перебувають в аварійному стані, але реально їх набагато більше. Річ у тім, що будинки в центральній частині міста, де земля коштує дорого, переводять до категорії аварійних набагато швидше, ніж на околицях. Крім того, кількість «проблемних» будинків збільшується через неконтрольоване будівництво на сусідніх ділянках без дотримання норм, – що викликає струси і зсуви ґрунтів.
Визнання будинку аварійним
Визнати будинок аварійним може спеціальна комісія, виявивши відповідні ознаки аварійності. Будинок запросто може дати тріщину внаслідок зумисних дій «зацікавлених» у тому, щоби він став аварійним – наприклад, після штучно створеної пожежі, або струсів ґрунту на сусідньому будівництві. Так, торік у травні під час нічної грози на Солом’янці у будівельний котлован сповз сусідній приватний двоповерховий будинок.
Тому реально аварійних будинків в столиці набагато більше, ніж «офіційних». Часто буває, що мешканці будинку, в якому просто неможливо далі жити, – на стінах буйно розквітла цвіль, у щілинах гуляє вітер, усе осипається і т. д. – намагаються отримати рішення про його аварійність, щоб мати право на надання їм міською владою іншого житла. І не отримують такого висновку.
А буває і навпаки – мешканцям, з вигляду цілком пристойного будинку, як правило в престижних районах міста, повідомляють, що їхній будинок аварійний, і підлягає відселенню з подальшим демонтажем або реконструкцією. Мешканці, природно, побоюються, що їм уже не доведеться повернутися на колишнє місце проживання з тих квартир, куди їх тимчасово відселять, оскільки усім відомо, що немає нічого постійнішого, ніж тимчасове.
І дійсно, були випадки, коли людей повідомляли, що вартість житла в новому будинку, побудованому на місці знесеного, або навіть в тому ж, але реконструйованому, значно підвищилася за рахунок величезних витрат на будівельні роботи, і їм або слід доплатити, або задовольнятися чимось скромнішим.
Як і в багатьох інших випадках, в ситуації з визнанням будинок аварійним або непридатним для проживання, позначається неоднозначність цього поняття, що дає можливість відповідним чиновникам ухвалювати суб’єктивні рішення.
Як відомо, технічне обґрунтування для ухвалення такого рішення готує організація «Житлоспецексплуатація», точніше – будівельна лабораторія, що існує при ній. Оцінюючи стану, вона повинна враховувати велику кількість чинників, починаючи із стану несучих конструкцій будівлі й закінчуючи наявністю цвілі та стороннього запаху в приміщенні. Але, на думку багатьох мешканців «проблемних» будинків, часто висновок комісії залежить від того, чи інвестори зацікавлені у визнанні будинку аварійним.
Яка буває «аварійність»
Спершу розберемося з поняттями.
Аварійний будинок, це такий, що загрожує життю мешканців обваленням елементів конструкцій – перекриттів, стін або сходових прольотів. Це не означає, що будинок обов’язково розвалиться, а лише те, що неможливо бути упевненим у тому, що він не розвалиться.
Наприклад, після пожежі в залізобетонному будинку частина, що постраждала від пожежі, повинна вважатися аварійною, поки не буде встановлено інше. Річ у тім, що бетон від сильного жару стає крихким, а арматура всередині плит і перекриттів могла розплавитися і втратити свої несучі властивості. Тому фахівці з нерухомості не рекомендують купувати квартири, в яких раніше була пожежа другої і вищої категорії, навіть якщо є відповідне рішення будлабораторії про зняття аварійності – хіба відомо як господарі домовлялися з експертами, щоб мати можливість продати нещасливу квартиру.
У центрі Києва є споруди, побудовані після 1964 року, які при зовнішньому благополуччі вселяють деякі побоювання.
Річ у тому, що виконроби, які за життя Йосипа Віссаріоновича, ким би ми його не вважали – батьком народів або тираном усіх часів, – боялися вкрасти з будівництва навіть цвях, щоб не бути звинуваченими у злісному шкідництві з витікаючими десятьма роками «без права листування», після його смерті стали активно надолужувати упущене. Досить підійти до кута такої будівлі, щоб зрозуміти, що розхожий вираз «прямий, як кут дому» не завжди правильний. Поглянувши угору, можна побачити, як лінія, в якій сходяться дві перпендикулярні стіни буквально «пливе», виписуючи хитромудрі лінії. Це буває від того, що в розчині дуже мало цементу, в чому можна легко переконатися, провівши пальцем між двома цеглинами, – він осипається від щонайменшого дотику. Складені фактично на піску стіни такого будинку деформувалися під тиском плит перекриттів і всю конструкцію утримує разом тільки сила тяжіння.
Що робити мешканцям
Мешканцям будинків, яким або відмовляють у визнанні будинку аварійним, або навпаки, пред’являють таке рішення без їхньої ініціативи, в першу чергу, варто знати, що насправді треба з’ясовувати, і що доводити місцевій владі.
По-перше, слід вимагати рішення не про визнання будинку аварійним, а про його непридатність для проживання. Адже навіть сарай, абсолютно непридатний для життя, може стояти надійно, як єгипетські піраміди, і не бути аварійним.
По-друге, мешканцям не принесе користі розсилання по інстанціях листів із запевненнями в тому, що їхньому життю в цьому будинку ніщо не заважає, оскільки аварійність полягає не у сирості стелі, а у зміні міцності несучих конструкцій. У цьому плані не є однозначним показником навіть наявність тріщин у стінах. «Царський» будинок, побудований на розчині, якого не бере навіть перфоратор, за рахунок нерівномірного зсідання може тріснути навпіл і фактично перетворитися на два неаварійних будинки, оскільки кожна із цих частин зберігає структурну цілісність. У цьому випадку лише ті квартири, де пройшла тріщина, можуть бути визнані непридатними для проживання. Треба також відмітити, що «хрущовський» будинок на піщаному розчині, зазвичай, тріщин не дає, оскільки аморфна маса не тріскається, а зміщується.
У разі боротьби за визнання будинку «нежилим», заяви мешканців мають велике значення, оскільки непридатність приміщення для проживання сприймається візуально, тому потрібно дізнатися про конкретні нормативи «життєпридатності» за даним типом будівель і документально зафіксувавши невідповідність звертатися у вищі інстанції або до суду.
А ось у разі боротьби проти визнання будинку аварійним, будь-які заяви в очах закону – не більш, ніж думка дилетанта, тому слід привертати незалежних експертів, наділених відповідними вченими ступенями, і з їхньою допомогою відстоювати свої інтереси в тому випадку, якщо є підозра на спробу виселити мешканців з нормального будинку.