Паперовий чоловік

Колишній інженер заробляє на вторсировині $700 щомісяця

Свою «зарплату» Євген регулює самотужки: заробляє скільки захоче і на скільки сил вистачить. А сил вистачає, щоб прогодувати сім’ю, одягнути себе і дружину з маленьким сином. Гроші ж йому дає вторинна сировина.
Безхмарне життя не віщувало інженерові одного із заводів жодних неприємностей. «Зарплата в мене була стабільна, хоча і маленька, – розповідає Євген. – Одружився. Кохана була вже на сьомому місяці вагітності, аж раптом на заводі почалася реорганізація і скорочення штатів. Так я став безробітним».
Куди не потикався Євген, за спеціальністю влаштуватися не зміг. Підпрацьовував консьєржем у своєму будинку, доки не взяли  вантажником у супермаркет. Отут, викидаючи на смітник картонні упаковки, замислився: добро даремно пропадає, а на ньому ж заробити можна! Уже перша спроба принесла  чоловіку 120 гривень.
– Я настільки захопився цим додатковим заробітком, що плюнув на основну роботу:  там доводилося  тяжко працювати до сьомого поту, – каже наш герой. – До того ж, і платили,  мов жебраку.
Мешкає Євген на Печерську і знає всі точки, де викидають на смітник макулатуру. І графік завозу краму вивчив, тож встигає випередити всіх конкурентів. «Біля будь-якого супермаркету за тиждень можна назбирати щонайменше чотири тонни картону, – ділиться він секретом. – Приймають його по 20 коп. за кілограм. А якщо на базу відвезти, то там беруть по 50. Але тоді треба машину наймати, а це коштує мінімум 150 гривень. Везти  треба  не менше 2-3 тонн. За ці 3 тонни отримаєш чистими 1350 гривень.
– На чому ще можна заробити?
 – На металобрухті – чорному і кольоровому. Але  потрібно  мати «свій» пункт. Їхати туди з 200 кілограмами не варто – треба зібрати кілька тонн. Скажімо, в нашому будинку робили ремонт і викидали непотріб. Одну ванну, другу, чавунні труби, раковини. Із такою здобиччю вже можна їхати. Зараз на приймальних пунктах чорний метал беруть по 60 копійок, а на базі – від 80 до гривні. Тут вже варто наймати машину і везти метал на базу.
З кольоровим металом важче – його нелегко зібрати. Зазвичай несуть небагато – 2-3 кілограми. Бувало, за тиждень збирав 100-200 кілограмів дюралю, латуні, міді. Це вигідно. Кіло дюралю приймають по 5 гривень, латунь – по 6, мідь – по 10-12 гривень. У деяких пунктах за мідь платять і по 16, і по 18 гривень за кілограм.
У контейнерах для сміття Євген не копирсається, залишає цю «роботу» бомжам, каже, що гидко йому бути на них схожим. Хоча порожню пляшку не пропустить, підбере. Адже кожну приймають за ціною від 10 до 15 коп. А яку не приймуть – не біда: піде на склобій. Правда, тут уже доводиться сортувати пляшки за кольором скла – зелені до зелених, білі – до білих. Побив дві – отримав кілограм бою і 8 коп. за нього. А ще приймають поліетиленові пляшки і корки від них, пластмасу з телевізорів і холодильників.
– Чи не виникало у вас бажання відкрити власний пункт прийому вторсировини?
– Узагалі то це – не проблема. Але мороки багато буде. Це скільки ж побігати доведеться за дозволами, ліцензією... Я ж «хильнув» вільного життя і сам собі господар. До того ж, основні клієнти таких пунктів – бомжі, яких я не люблю і працювати з ними не хочу.
Євген своєї роботи не соромиться, вважає, що допомагає комунальникам тримати місто в чистоті. Своїх щонайменше 3500 гривень щомісяця від макулатури має. А ще вночі працює консьєржем у своєму будинку. «Тож на життя мені й дружині з сином вистачає», – каже з гордістю.