Вдовольнити Орга

Люди із ліхтарями на головах , які мчать на шаленій швидкості вулицями нічного Києва, лише здаються навіженими. Насправді вони грають у гру під назвою «Нічна варта», а також заробляють гроші для людини на прізвище Жук.

«Дрібний Біс»
Вісім чи дев’ять разів на ніч ця дівчина отримує завдання. Воно може здаватися (і, зрештою, є) повною нісенітницею. «Полковник Садчиков шукає освітлену коробку із дроздами, які зібралися летіти на південь. У справі задіяний певний клоун» – ось текст, який отримала дівчина на свій ICQ. Для тих, хто не знає, ICQ – це засіб електронної комунікації, що дозволяє оперативніше, ніж за допомогою електронної пошти, отримувати повідомлення і відповідати на них.
Вона – лише зв’язкова. Розв’язувати ребус будуть гравці команд. Їх називають «квестери», від англійського Quest – пошук.
Капітана однієї з команд називають «Біс». Маючи зріст приблизно метр сімдесят та маленьке авто Ford Fiesta, «дрібний Біс» пересувається по місту, як ракета.
У житті поза суботньої ночі він займається інформаційними технологіями. Біс – ідеальна машина для розгадування ребусів, що підкидає організатор гри, якого, для економії часу, всі називають «Орг». Завдання про клоуна простіше, ніж видається на перший погляд. «Клоун… Це ж МакДональдс. А хто такий Садчиков? Може, це назва якоїсь із київських вулиць? Аню, перевір».
Аня, яку всі тут називають КаЦе (координаційний центр), швидко вводить ці слова в пошукову систему. Ні, це не вулиця. Це герой серіалу «Петрівка-38».
«МакДональдс на Петрівці!» – не треба бути Бісом, щоб розгадати цей ребус. Команда з п’яти шибайголів на швидкості 140 кілометрів на годину вирушає на місце завдання.
Тепер залишилось знайти код, написаний дрібними літерами й видимий лише під випромінюванням ультрафіолетового ліхтаря. Код може бути нанесений будь-де. Одного разу дотепний організатор написав його на пам’ятнику гетьману Сагайдачному, а точніше – на яйцях його коня. Можливо, цей напис і досі прикрашає пам’ятник. У Києві є сотні місць, розмальованих дивними комбінаціями літер і цифр.
Завдання виконане. Біс і його команда отримують нову місію. Організатор висилає підказку: координати довготи і широти. Що може бути легше! Однак місце, вказане за цими координатами, розташоване десь в Оклахомі. Виявляється, код треба читати навпаки. Тепер точка на карті потрапила точнісінько в середину озера в одному з київських парків. Темний міст над чорною водою, а десь на його металевих перекриттях нанесений код. Так от для чого Орги вимагали взяти мотузку.

Пане Холмс? Даруйте, що так пізно
За останні три роки в українській столиці з’явились сотні людей, яких дратує спокій суботньої ночі. Шукачі пригод готові виконати будь-яке завдання, щоб отримати свою порцію азарту та адреналіну. Суботньої ночі в Києві грає не менше сотні людей на двадцяти авто. «Нічна варта» – лише один з клубів (про інші див. матеріал «Темні справи киян»).
Задоволення полазити по схованках київських бомжів та наздогнати світанок, стрибаючи по рейках передміських колій, коштує тут до 500 гривень з команди, тобто по 100 гривень з кожного учасника.
Організатора цього дійства у Києві звуть Вадим Трофімов. Для 27-річного Вадима, який змінив кілька різних професій від програміста до бармена, «Нічна варта» стала справжнім бізнесом. У Києві щомісяця проходить дві таких гри. У кожній бере участь в середньому до 50 осіб. Доход за одну гру може сягнути 5 тисяч гривень, якщо в квесті візьме участь десять команд. Проте Вадим поки що не є незалежним підприємцем. За право використання бренду та за допомогу в організації ігор місцеві Орги сплачують головному її організатору та ідеологу. Його звуть Олесь Жук, він має три вищі освіти і мешкає в Росії. Цей Великий Орг отримує від своїх представників у регіонах від 50 (перші півроку існування клубу) до 10 відсотків, коли клуб стає цілком незалежним. Вартість участі така сама, як і в Україні – $100 – щоправда, кількість гравців більша. Щомісяця в Росії проводиться близько 50 таких ігор, по 10 команд у кожній. Тож загальний доход організаторів – $50 тис. щомісяця. Половина грошей спрямовується до призового фонду, решту отримує Жук та інші організатори.
Окрім Росії, «Нічна варта» створена також у деяких країнах СНД. В Україні такі клуби діють у Києві, Донецьку, Запоріжжі та Харкові.
«Скоро в «Нічну варту» почнуть грати у Лондоні!» – розповідає київський Орг Вадим Трофімов. «Що, розмалюєте кодами Даунінг стріт?», – питаю у нього. Він лише посміхається у відповідь.

Міліція в курсі
О 6 ранку в неділю в кафе на розі вулиць Льва Толстого та Саксаганського збирається дивна компанія. Кілька десятків молодиків, виснажених, але щасливих, прийшли обговорити нічні мандри. «Мене перед самою грою мало не затримала міліція, – розповідає один з учасників. – Сідаю у метро, а тут один із ментів підходить до мене і каже: «Куди ти їдеш? Покажи, що в тебе в рюкзаку». Відповів, що їду на зустріч із другом, щоб передати йому дещо з речей. На щастя, той не продовжив обшук! Цікаво, як би я пояснив, навіщо мені проти ночі знадобилась мотузка, рукавички, маска із клоунським носом та ліхтар».
Утім, принаймні частина міської міліції вже почала звикати до нічних шукачів пригод. Машину Біса, котра вдесяте за цю ніч зупинилася біля будівлі банку на Контрактовій площі, зупиняє ДАІ.
П’ятеро молодиків із ліхтарями викликають, щонайменше, цікавість. «Ми граємо в гру, – пояснює Біс. – Називається «Нічна варта».
Молодий ДАІшник показує рукою – «проїжджай!». Він не вимагає ніяких документів. Схоже – уже звик.