Данилов проти Баррета. 1:0

Меморіальна дошка на фасаді будинку Інституту металофізики НАНУ імені Курдюмова, що на проспекті Вернадського, 36, і могила на території історико-культурного заповідника «Лук’янівський цвинтар»… Це і все, що нагадує пересічному киянинові про видатного вченого Віталія Данилова (1902-1954), автора фундаментальних відкриттів у фізиці рідин і кристалізації.

Бути піонером у царині знань завжди непросто. Уродженець села Жовтого на Луганщині, випускник Катеринославської гімназії, а згодом Дніпропетровського інституту народної освіти, Віталій Іванович очолив після війни відділ кристалізації Лабораторії металофізики АН України у Києві, потім саму лабораторію і вже не звертав із цієї стезі, хоча зосередився переважно на фізичній теорії рідкого стану.
Річ у тім, що на той час такої теорії не було. Академік С.І.Вавилов зазначав, що «вчення про рідкий стан лишалося білою плямою в галузі фізики, маловивченим і малозрозумілим». Дехто навіть вважав, що теорію рідин неможливо побудувати через відсутність загальних закономірностей. Хіба можна було встояти перед «спокусою» порушити цю наукову «цілину»?
І Віталій Данилов її порушив, заклавши теоретичні основи під важливу галузь фізики. Причому, досліджуючи ртуть, легкоплавкі свинець, олово, вісмут, так звані рідкі евтектичні сплави, він мусив паралельно відпрацьовувати граничну чистоту експериментів. Адже опонентів вистачало. Скажімо, американець Баррет у книзі «Структура атомів» піддав сумніву твердження Данилова про те, що в рідкому стані атоми металів зберігають координацію, тобто рухаються нехаотично. Українському фізикові і його співробітникам довелося повторити експерименти, застосувавши інші, досконаліші підходи, і таки втерти носа заокеанському світилу. А пізніше дослідження з нейтронографії рідких металів повністю підтвердили правоту Віталія Данилова.
Це лише малий епізод у багатогранній діяльності нашого видатного земляка, до речі, талановитого педагога, який створив цілу школу в металофізиці. У пасхальні дні – 10 квітня цього року – минуло 105 років з дня його народження. За традицією, на могилі вченого біля центральної алеї Лук’янівського цвинтаря відбулося вшанування його пам’яті.