«Вовки» в Маріуполі!

Апогей в національних баскетбольних перегонах

Подвійна ціна
Головні претенденти на баскетбольне золото України підійшли до вирішального протистояння з однаковим очковим багажем. І в «Азовмаша», і в БК «Київ» – по двадцять перемог у двадцяти двох зустрічах, а до фінішу календарного циклу – два тури. Маріупольці, чинні чемпіони країни, щоправда, володіють певною перевагою над опонентом: вони виграли «матч року» в Києві і мають статус господаря майданчика цього разу. Хоча, за великим рахунком, справи це не змінює. Перемога на попередньому етапі важлива, але не сама по собі. Столичні «вовки» приїхали до Маріуполя з очевидним бажанням досягти моральної переваги. Виграш у конкурента на фінішній прямій завжди має подвійну ціну. Це – своєрідний нокдаун у баскетболі.

«Духовий оркестр»
«Азовмаш обіграв у Києві знекровлений відставкою тренера БК «Київ». Після того ситуація в обох таборах зазнала кардинальних змін. Чемпіон, пробившись до «Фіналу чотирьох» у Кубкові Європи, зміцнився і кадрово, і психологічно. Римас Гірскис, литовський тренер маріупольців, вивів своїх підопічних на континентальний рівень не формально, а фактично. Прийшовся до двору американець Пауелл, отримали шанс і проявили себе імениті українські резервісти – Ботичев, Раєвський і Скутельник. Нинішній «Азовмаш» зіграний, як хороший духовий оркестр. Хоча його зірки – Ліщук, Ель-Амін і Байрамович, як і раніше, спроможні на роль яскравих солістів. Однак, на відміну від торішнього варіанту, їхні сольні партії органічно вписуються в ансамблеву цілісність. І в цьому головний козир «Азовмаша» зразка 2007 року.

Балканський акцент
«Вовки» менш імениті, ніж їхні попередники з часів Ренато Паскуаллі. Зате більш грізні, хоча це й здається парадоксом. Нинішній БК «Київ» – українська команда з відчутним балканським акцентом. Томо Махорич, новий наставник екс-чемпіона країни, зробив ставку на своїх земляків. І той, хто не бачив киян на паркеті місяць-другий, уже не впізнає різко оновленої команди. Її гру формують не Печеров, Анненков, Салтовець, як це було ще зовсім недавно. Вони – в другому ешелоні. Немає в колективі й центрового Хижняка, єдиного, хто пізнав уроки і Гірскиса, і Махорича: його відрахували з клубу після появи боснійця Муєзиновича. Останній, як і Маравич із Ранчичем, уособлюють зразки комбінаційного балканського баскетболу, що базується на високій техніці володіння м’ячем. А вже на цій основі яскравими барвами розцвів особливий талант хитромудрого снайпера Грира і потужного штурмовика Дроздова. Сьогодні «вовки» агресивні, як ніколи, і Маріуполь відчує це повною мірою.