І б’ють, і п’ють

Настоянка із свяченої верби лікує і голову, і шлунок

Остання неділя Великого Посту в народі називається Вербною, а тиждень, що їй передував, – «вербним». Якраз завтра у всіх православних християн таке свято – у церквах урочисто освячуватимуть вербові галузки. У такого обряду є прадавні християнські корені.
Великий гріх не піти цього дня до церкви і не принести у дім освячену вербову гілку. Пригадуючи своє дитинство, можу сказати, що такому святу особливо тішаться діти, які намагаються взяти в церкві якомога більшу галузку – щоб бути найщасливішим. А якщо на ній ще й будуть котики, то їх треба мерщій проковтнути – щоб горло не боліло. Кому ж дістанеться із сухим листям, то вважали, що у господарстві вівці не водитимуться. Після богослужіння всі вибігали у двір і легенько лупцювали один одного, примовляючи: «Не я б’ю – верба б’є, за тиждень – Великдень, недалечко червоне яєчко!» Повернувшись із церкви додому, господар, не заходячи у дім, по кілька гілочок садив одразу на городі, щоб освячене дерево пустило глибоко коріння і росло Богові на славу, а людям – на вжиток. Садили також вербу біля річок, ставків, обіч шляхів і дуже часто – біля колодязів – щоб вода у них була чиста і холодна. Ось чому українські села потопають у вербах. Власне, від тієї гілочки освяченої беруть початок великодні, і не тільки, кошики, плетені крісла, хлібниці. Решту ж гілочок, принесених з церкви, кладуть за образи на покуть, де вони лежать аж до нового Великодня. Такими сухими гілками моя бабуся розтоплювала піч, коли пекла паски.
Вважається, що вербові галузки мають магічну силу: захищають людей від недуги, а дім – від грому, блискавки і пожежі. У посушливе літо такими гілочками закликали дощ. Крім того, вони мають ще й цілющі властивості. Коли ними бити по тілу, то при цьому виділяється з кори ефірна олія, яка прирівнюється до ліків. Із дрібненьких гілок, листочків роблять навар або горілчану настоянку, які вживають, коли болить голова, а також від пропасниці, гарячки, корисні вони для лікування шлункових хвороб, ревматизму. Такою настоянкою лікують домашніх тварин.
Освячену вербу дуже шанують у нас: боронь Боже, топтатися по ній ногами. Тому дрібне листя, маленькі гілочки, які залишаються на дворі біля церкви, спалюють.  В Україні існує кілька видів верби і один з них – козяча, яка найчастіше росте в лісах та на левадах. За легендою, вона проклята Богом за те, що з неї робили цвяхи для хреста, на якому розп’яли Ісуса Христа. За це її черви точать, а у сухій – нечистий сидить. Певна річ, таку вербу до церкви не несуть.