Карлики б’ють!
Сенсаційні перемоги Азербайджану і Ліхтенштейну
Чужими ногами
Свого часу азербайджанський футбол гримів на весь світ. Арбітр Тофік Бахрамов увійшов до літопису як рішучий суддя на лінії в історичному фіналі мундіаля 1966 року. А форварди Анатолій Банішев-ський і Едуард Маркаров були провідними виконавцями в авторитетній радянській збірній. Однак після розвалу СРСР народна гра в Азербайджані занепала настільки, що тамтешні команди конкурують хіба що з андоррськими і санмаринськими. Позавчора в Баку знову було свято футболу з присмаком історичної перемоги. Підопічні Шахіна Динієва, котрі минулого року пропустили шість «сухих» м’ячів од українців, обіграли лідера групових перегонів – фінів. Скандинави завітали до Азербайджану непереможними і занадто самовпевненими. Однак їхні зірки зі світовою славою – Хююпя та Літманен – спільними зусиллями спромоглися лише на один голевий момент: м’яч, спрямований оборонцем «Ліверпуля» з особливо вигідної позиції, просвистів над поперечиною воріт господарів. Натомість азербайджанці були і самовідданими, і винахідливими, за що й отримали бажану винагороду. Незадовго до фінального свистка м’яч забив Імамалієв: напівоборонець столичного «Інтера» виявився найкмітливішим у веремії, що зчинилася поблизу чужих воріт після подачі кутового. Почесті переможця щасливий бомбардир розділив з найактивнішими партнерами, серед яких виокремлювалися натуралізовані бразильці Ладага і Гомес, а також серб Субашич, який ще два роки тому виступав за одеський «Чорноморець». Радості господарів не було меж: футболісти отримали і грошові премії, і свійських тварин у дарунок.
Феєрверк у Вадуці
Ліхтенштейн поставив на домашній матч з Латвією – і не прогадав. Лідери місцевої збірної, набувши досвіду в італійській і швейцарській лігах, зіграли продуктивніше, ніж їхні візаві з команди суперника. Один із них, форвард Фрик із «Сієни», забив м’яч уже в першому таймі. Його блискавичний удар метрів з вісімнадцяти в нижній кут воріт цілий вечір дублювали провідні телевізійні канали Італії, Швейцарії та Німеччини. Фрик і його співвітчизники могли забити ще не раз – гостей від більших неприємностей врятував голкіпер – ветеран Колінько. Проте вирішальним у протистоянні став не стільки запал нападників, скільки бездоганна ігрова дисципліна команди країни-карлика. Поступаючись суперникові за класом, ліхтенштейнці не допускали його представників на вогневий рубіж лише лічені рази. Балтійським футболістам, навпаки, саме цього – згуртованості та організованості – забракло на гостинах. Колишній київський динамівець Верпаковськис, який зараз виступає в іспанському «Гетафе», як і його партнер Пахар, були занадто статичними і повільними. Найближчим до успіху був екс-українець Мороз: отримавши передачу від Лайзанса, він ударив головою, проте м’яч обминув ціль. Інший вихованець українського футболу – Перепльоткін – з’явився на полі в другому таймі, але загострити ситуацію поблизу чужих воріт також не зміг… У Латвії сприйняли поразку боляче – як найганебнішу в історії. А в Ліхтенштейні святкували рідкісний успіх з феєрверком. Щасливий Вадуц, столиця країни, довше звичайного світився яскравими вогнями.