Чехов на Печерську

Новий театр на Печерську – один із найцікавіших камерних колективів Києва. Потрапивши до приміщення на Шовковичній, ви можете дуже здивуватись, бо минаючи атмосферу офіціозу, одразу ж опиняєтеся  в гостях у друзів

На стінах поряд із автографами діячів мистецтва – знімки з вистав та поїздок за кордон разом із відомими акторами світу, побажання гараздів від кумирів колективу. Поряд – величезні книжкові шафи з творами класиків світової драматургії.
Остання робота Нового театру на Печерську здійснена саме за оповіданнями одного з культових театральних письменників ХХ століття, багатотомні видання якого зручно розміщені на книжкових полицях театру.

«У кожного свої дивацтва»
Саме таку назву має прем’єрна вистава Нового театру на Печерську, в канві якої – кілька творів Чехова. Спробувавши легкий коктейль із прози російського письменника, ви лише після вистави відчуєте сп’яніння від побаченого.
Оповідання «Іонич» стало основним, стрижневим у виставі театру. На нього, немов на нитку, нанизуються інші твори Антона Павловича. Глядачі мимоволі стають співавторами вистави, свідками того, як мешканці та гості дому Туркіних збираються розіграти виставу когось із початківців-драматургів. На очі потрапляє оповідання Чехова «Іонич». Молоді актори із захопленням занурюються в атмосферу дачного життя на межі минулих століть. Імпровізаційність, розкутість, легкість, з якою вам розповідатимуть доволі невеселу історію кохання земського лікаря Дмитра Іонича Старцева (Ігор Рубашкін) до легковажної Катерини Туркіної (Лілія Нагорна), підкуповують і водночас акцентують на всій трагічності та складності людських стосунків.

Сценічні акварелі
Світло-прозорі, пастельні фарби сценічного оформлення вистави, відсутність сцени як такої створюють домашню, дачну атмосферу. Все під рукою – перуки, що пасують і чоловікам, і жінкам, окуляри, пенсне, капелюшки, кілька стільців, люстерко. Акторам для створення своїх образів майже нічого не потрібно. Лише кілька жестів, зміна інтонації, пара деталей – і ви бачите перед собою не худорлявого високого актора Влада Мамчура, а гладкого добродушного Івана Петровича Туркіна. Характерні образи, ніби створені акторами-аматорами, вимальовані широкими мазками. Натомість філігранно, немов акварельний малюнок, прописані образи самих дачників. Тут треба відзначити кілька акторських робіт. Олена Лазович, яка зіграла господиню дому Віру Туркіну, та Юрій Якуша, який відтворив на кону провінційного актора Василіску Африкановича Тигра. Свої образи будують за принципом шаржу, добродушного перебільшення деяких рис особистості. Не менш вдалі й інші акторські роботи. Проте головним у цій виставі варто назвати ансамблеву гру. Відчуття партнерства в чеховській постановці заслуговують позитивних епітетів. Це – характерна риса не тільки прем’єрної вистави, а й загалом життя театру.

Ільїна ГЕНСІЦЬКА,
театрознавець