Вдале полювання на овець

Україна вдало відкрила для себе нову футбольну державу – Фарери. На Овечих островах «жовто-блакитні» закріпилися в трійці лідерів євровідбору, відтіснивши донизу чинних світових чемпіонів – італійців.

Інтрига
Саме на цей період припали найцікавіші події. Спочатку фарерці, заручившись підтримкою безпосередньо зацікавлених у перенесенні матчу на літо українців, спробували відкоригувати календар змагань за допомогою УЄФА. «Батьки» європейського футболу, наразившись на рішучий контропір французької федерації, дозволу на зміни в графіку матчів не дали. І таки мали слушність: поле в Тофтирі виявилося й справді важким, однак умовно придатним для гри. Організатори повною мірою дотрималися головного футбольного правила, озвученого в Києві Йозефом Блаттером за тиждень до подій на Овечих островах: якщо є бодай найменша можливість зіграти, то треба грати. А от українці міркували інакше, визначаючись зі складом делегації на північноатлантичний архіпелаг, і залишили вдома своїх основних снайперів Шевченка та Реброва. Причому, оповили цю операцію таким туманом утаємниченості, що широка футбольна громадськість дізналася про кадрові зміни лише після того, як українські футболісти висадилися десантом на Фарерах.

Стратегія мінімалізму
Гості впевнено довели свою вищість, але ні приголомшливого голепаду, ні яскравого видовища не відбулося. Блохін і його команда обмежилися мінімумом у всьому. Вони доклали зусиль рівно стільки, скільки було потрібно для перемоги. І виграли, забивши по м’ячу в кожному таймі. Цікаво, що наші фланги специфічно розподілили свої обов’язки. Лівий, де непогано взаємодіяли Несмачний і Калиниченко, виконав роль асистента в обох результативних акціях. А правий, де Єзерському та Гусєву ситуативно допомагали Воронін і Михалик, успішно справився з обов’язком забивати. Українці могли досягти й вагомішого результату, але, по-перше, вдало діяв на останньому рубежі голкіпер Міккельсен. А по-друге, наші дуже часто стріляли в «молоко», так і не пристосувавшись до важкого болотистого газону. На щастя, суперник був і справді неконкурентоспроможним – на рівні команд української другої ліги, тож особливих хвилювань у володіннях Шовковського не спостерігалося.
Після гри
Якби виграти на Фарерах так і не поталанило, шквал емоційної критики зачепив би і тренера, і федерацію. Бодай тому, що в Інтернеті з’явилися повідомлення, що Шевченка відмовляли від небезпечної подорожі представники «Челсі». Але з’ясувалося, що Блохін не прогадав. Його підопічні переграли аутсайдера без особливих пригод, уникнувши не тільки очкових втрат, а й зовсім не потрібних перед завтрашнім поєдинком у Одесі травм і попереджень гравців. І, що вельми важливо, лідери нашої команди – Шевченко і Ребров – підійшли до значно складнішого матчу з Литвою повні сил і наснаги. Це таки стратегія, панове.