Україна – Росія: війна грацій
Сьогодні в Києві стартує традиційний міжнародний турнір «Кубок Дерюгіної». Цього разу – в офіційному статусі Кубка світу. Хоча, як і в чотирнадцяти попередніх сезонах, інтрига залишилася незмінною: боротьбу за головний приз поведуть українські та російські гімнастки.
Історія. Київська школа художньої гімнастики стала популярною в сімдесятих роках минулого століття, коли світові чемпіонські регалії завоювала Ірина Дерюгіна, улюблена учениця і донька Альбіни Дерюгіної. Пізніше турнірні вершини підкорили Олександра Тимошенко і Оксана Скалдіна. Нашим «художницям» не було рівних у Радянському Союзі півтора десятка літ. Але наприкінці вісімдесятих конкуренція загострилася, а 1992 року, під час формування «барселонської» олімпійської команди, розпочалася справжня війна. Росія вимагала делегувати на Ігри Оксану Костіну, Україна – Скалдіну. Зрештою, гору взяв авторитет Дерюгіної, і спортивні функціонери СНД не прогадали: Тимошенко стала олімпійською чемпіонкою, до того ж – найпершою в історії, а Скалдіна – бронзовою призеркою в абсолютному заліку. Відтоді лідери національних федерацій – Ірина Вінер і Альбіна Дерюгіна – перебувають у стані постійної холодної війни, яка загострюється перед кожним офіційним турніром високого рангу.
Сьогодення. Початок нинішнього століття ситуації не змінив. Україна і Росія конкурують на килимі з перемінним успіхом, однак останнім часом – з очевидною перевагою росіянок, яких очолює прима сучасної художньої гімнастики Аліна Кабаєва. Вінер і Дерюгіна, як і раніше, непримиренні в усьому. Росіянка звинувачує конкурентку в дестабілізації взаємин, українка – в застосуванні суддівського ресурсу з корисливою метою. Затяглися й одноманітні творчі дискусії: Москва наполягає на осучасненні технічного арсеналу гімнасток завдяки застосуванню великої кількості елементів ультра-сі, а Київ ратує за складність і композиційну цілісність програм. Але незалежні експерти схильні вважати, що в сучасній гімнастиці спостерігається застій. І використовують, як один з аргументів, приклад сумнівної гегемонії Кабаєвої, котра далеко не бездоганна на килимі, проте майже непереможна. «Якщо такій дивовижно вродливій і спокусливо чарівній дівчині віддають титул навіть за умови, що вона кілька разів губить предмет під час виступу, то сперечатися про те, чия школа ліпша – українська чи російська, взагалі не доводиться», – стверджують болгари, котрих свого часу позбавили першості в світі саме наші чарівні грації.
Анонс. Україна таки домоглася права на проведення в Києві одного з етапів Кубка світу. Це почесно апріорі. Але ще важливіше з огляду на склад учасників. Оскільки старт офіційний, то національні команди мають бути сформовані з перших номерів. Таким робом Альбіна Дерюгіна прагнула гарантувати участь в турнірі найсильніших російських гімнасток. Бодай тому, що тільки вдома вона могла повною мірою розраховувати на справедливість арбітражу. Росія заявила всіх основних – і Кабаєву також. Однак, як це траплялося й раніше, слова не дотримала. Напередодні старту Ірина Вінер повідомила організаторам, що Аліна Кабаєва на «Кубку Дерюгіної» не виступить. Офіційна версія: автокатастрофа. Кабаєва, на щастя, серйозних ушкоджень уникла, проте її фізичний і психологічний стан, як стверджують росіяни, далекий від оптимального…