Школа повстанця

На вік-енд в Українському домі відбулася фотовиставка «Українська повстанська армія: історія нескорених». Організатори уперше презентували колекцію фотоматеріалів із архівів радянських спецслужб.

Автор виставки Володимир В’ятрович був також її єдиним гідом. Варто було йому відволіктися, як відвідувачі розсіювались, втративши цілісність оповіді. Це хоча й свідчило про фах історика, проте вказувало на недолугість експозиції, де найцікавіші матеріали не говорили самі за себе.
«Ми вперше у Києві демонструємо унікальні фото знищених у тортурах українських політв’язнів, яких радянська влада на Західній Україні вирішила зліквідувати у червні 1941-го», – розповідає Володимир В’ятрович, демонструючи фотографію десь у нижньому кутку стенда.
На стендах купа історій скалічених і засуджених вояків. Утім, автори експозиції не зловживали брутальними фотографіями закатованих. Тут, здебільшого – усміхнені обличчя живих. Наприклад, ідеолога і одного з творців УПА Романа Шухевича. На архівному фото 30-річний чоловік показує дулю. Тут він – директор рекламної фірми «Фама», гроші від діяльності якої Шухевич спрямовував на підтримку визвольного руху.
Одним із найцікавіших експонатів, на думку організаторів, була добірка матеріалів радянських спецслужб (НКВД) про побут воїнів УПА. Документи та фото відтворюють щоденний стиль життя в бункерах (так званих криївках) повстанців і детальні схеми їх побудови. Ці плани змальовано з військовою точністю і вони є справжнім підручником для тих, хто вирішив наслідувати повстанський досвід. Таких на виставці виявилося троє. Один з них – киянин Богдан Іванько, котрий три роки тому заснував у Києві клуб під назвою «Повстанець». Разом з шістьома друзями вони склали присягу на вірність Україні, і пішли в ліси. Щоправда, на відміну від вояків УПА, вони не стріляють справжніми кулями. У вільний від роботи час новітні повстанці намагаються відтворити події 40-х років. Для них це – військова гра.
«Я знайомий з хлопцями, які створюють військові інсталяції в уніформі Вермахту і РККА (робітничо-селянської червоної армії. – Ред.). Подумав, що добре було б зробити щось українське», – розповідає 28-річний чоловік, який в реальному житті працює інженером систем автоматизації. Архівні фото і документи допомогли відтворити стиль одягу тих часів. Тепер семеро українців працюють над власним проектом бутафорської війни, схожим на щорічне відтворення подій з визволення Києва, яке проходить у містечку Лютіж (Київська обл.). За розповідями керівника клубу, всі новітні повстанці походять з центральної та східної України і ніхто з їхніх родичів не воював на боці УПА. «Є навіть один з Хабаровська. Проте всі ми захоплюємося історією тих часів», – каже керівник загону.
На виставці Богдан Іванько, убраний в одяг вояка УПА, потрапив під приціл 86-річного колишнього артилериста червоної армії, який назвався Ільком Васильовичем. Старий чоловік, втім, не став атакувати. «У воїнів УПА теж повинен бути свій статус!», – несподівано промовив ветеран. – «Їм також потрібні пільги, як й іншим бійцям. Та політики тільки патякають. Мабуть, їм вигідно стравлювати ветеранів, аби й надалі замовчувати справжні проблеми».
Утім тих, до кого він звертався, в приміщенні не було. Політичний істеблішмент, що, як відомо, завше переймається проблемами примирення воїнів УПА та червоноармійців, цього разу взяв тайм-аут. Цими днями Президент і Прем’єр-міністр змагалися за право першим покласти квіти до пам’ятника Шевченкові, тож на виставку УПА не потрапили.