1 березня 2007 року, четвер №37 (17939) останнiй номер RSS
Головна АКЦЕНТИ ДНЯ ПОДРОБИЦІ ПРО ЦЕ ГОВОРЯТЬ ТЕЛЕтиждень ТАК І ЖИВЕМО КИЯНАМ ПРО КИЯН ДОБРИВЕЧІР

 ТАК І ЖИВЕМО
01.03.2007

Електрики – у дефіциті


Прислів’я «Не помажеш – не поїдеш» нині ой як актуальне. І народ так уже звик до того, що бодай малесенького даруночка треба завжди мати при собі про всяк випадок. Шоколадка, коробка цукерок, пляшка шампанського чи коньяку – це те, без чого часто-густо й кроку не ступити. Здавалося б дрібниця, але як багато вона важить у розв’язанні будь-яких житейських проблем.

На такі роздуми мене навіяла розповідь давньої приятельки 80-річної Галини Макарівни. Днями у її квартирі погасло світло і знеструмилися усі розетки. А оскільки це трапилося в неділю, то бідолаха не знала, у кого шукати порятунку. Закип’ятити воду в чайнику (у квартирі – електроплита) попросила сусідів. Отож, попила увечері чай у пітьмі та й лягла спати, а зранку почала телефонувати до жеку. Проте там нічим не змогли зарадити, бо уже кілька місяців немає електрика – вакансія. А охочих заповнити її не вельми густо.
Хоч сядь та й плач. Однак Галина Макарівна не стала лити сльози, а почала телефонувати, куди лиш можна. Зрештою в «Київенерго» пообіцяли прислати бригаду ремонтників. Чотири години чекала їх. Під вечір таки приїхали. Хвилин сорок колупалися в електрощитку – і у квартирі спалахнули лампочки.
Господиня тішилася, наче дитина. На радощах хотіла тицьнути електрикам десять гривень, бо більше не мала: до пенсії за наступний місяць ще чекати тиждень, а за нинішній – уже майже всю витратила. Ремонтники зніяковіли і не взяли грошей: «Не треба, бабуню. Краще собі апельсинів на них купіть». Виявляється, є з-поміж нас доволі чесних, совісних людей. Тому не варто одним миром мазати усіх жеківських сантехніків, електриків, до яких, де треба і де не треба, тулимо ярлик халтурника, хабарника.
Згідно з інструкцією, жеківський електрик несе відповідальність лише за електромережу під’їзду чи поверху. Далі щитка – це вже, так би мовити, не його компетенція. Отож, якщо трапляється, що у квартирі погасло світло, знеструмлені розетки, то маємо звертатися не до жеківського спеціаліста. «А до якого ж?» – виникає логічне запитання. Відповіді чіткої у жеку не почуєте. То вже ваша особиста проблема, де його маєте шукати. Один начальник жеку порадив мені читати оголошення в газетах, на стовпах, на зупинках. Свої професійні послуги, насправді, пропонує чимало сантехніків, електриків, але вони хочуть заробити не на якомусь одному вимикачеві, крані, розетці, бо це для них – дріб’язок. Якщо погоджуватися на «халтуру», то солідну, гривень на 100-200. Лагодити одну-однісіньку розетку за 20 – 40 гривень далеко не кожен погодиться.
Я не випадково зачепилася за слово «халтура», бо часто-густо «майстри» таки халтурять. У цьому переконалася нещодавно ще одна приятелька, Оксана. Одного разу в її квартирі погасло на кухні світло. Що тільки вона не робила: і кілька лампочок поміняла, і запобіжники нові вкрутила, а світло не загоряється. Сіла на телефон, почала шукати спеціаліста. На фірмі «Світанок», до якої кияни звикли звертатися в подібних ситуаціях, відповіли, що електрика нині в їхньому штаті немає, і порадили зателефонувати домашньому майстрові, навіть номер телефону дали. Чим і скористалася Оксана.
У визначений день і час з’явився майстер. Щось відкручував, закручував, міняв, бігаючи від  електрощитка до кухні. А світло то спалахне, то погасне. В одну мить навіть знеструмилася уся електромережа у квартирі. Але згодом лампочки таки засвітилися, зокрема й на кухні. Господиня заплатила чоловікові 25 гривень і зачинила за ним двері. Не минуло й 20 хвилин, як на кухні знову стало темно, хоч око виколи. А майстра вже й слід пропав.
Добре, що зустріла на коридорі сусіда Дмитра, який якраз міняв запобіжники на своєму лічильнику. Поскаржилася йому, що сидить у темряві. Він закінчив одну роботу та й взявся до іншої. За якусь мить на Оксаниній кухні засвітилася лампочка. Дмитро жодної копійки не взяв із господині. А якби він відмовився їй допомогти – то що тоді мала робити? Знову шукати майстра, знову платити йому гроші… Прикро те, що такий спеціаліст не дає гарантії на виконану роботу і не залишає своїх координат. Інколи робота є справжньою халтурою, але до відповідальності за неї нікого притягати: шукай вітра в полі.

Валентина Январівна Брязгунова


01.03.2007   Валютні страждання.


01.03.2007   Повернення блудного сина.




Статтi


Номери газети


Вакансiї


Контакти


Питання






© Вільна група "Як справи - Київ".

У разi використання матерiалiв сайту,
посилання на "Як справи - Київ" обов'язкове.