Чому українські ковбаси начиняють непотребом

З понеділка у православних християн – Великий піст, і в меню багатьох для м’яса табу.
Однак не це спричинило кризову ситуацію на вітчизняному ринку м’яса: спрацювали й інші фактори. По-перше, різко зросли ціни на основні види фуражу, а звідси – й на комбікорми (на 40-50%), по-друге, з 1 січня нинішнього року знову неабияк здорожчав газ (на 40%). А оскільки ці складові у собівартості м’яса становлять 70-80%, тож стрімко зросла й собівартість продукції.
Ще один призвідник кризи галузі – зниження закупівельних цін на продукцію тваринництва: торік (порівняно з 2005 р.) на велику рогату худобу вони зменшилися на 15%, свиней – на 19%, а птиці – на 8%. І ця тенденція поглибилася у перші місяці нинішнього року. За таких умов навіть м’ясо птиці та свинина стають збитковими.
Визначальними факторами, що призвели до зниження закупівельних цін, як сказав на прес-конференції в УНІАНі Олександр Бакуменко, голова ради директорів Асоціації “Союз птахівників України”, є зростання обсягів імпортного м’яса та м’ясопродуктів низької якості за демпінговими цінами. А також збільшення вітчизняного виробництва.
Нарешті наші тваринники навчилися працювати як треба. Торік усіма категоріями господарств України реалізовано понад 2,5 мільйона тонн худоби і птиці у живій вазі, що на 158 тисяч тонн більше, ніж попереднього року. Наша країна за темпами приросту у птахівництві вийшла на передові позиції у світі. 
Те, що на полицях магазинів це м’ясо значно дорожче від закупівельної ціни, то вже справа рук тих, хто накручує торгові надбавки у 30 – 40 відсотків.
А проте найбільший головний біль для вітчизняного виробника те, що в нашу країну й надалі суне низькоякісний імпорт, що створює нездорову, нечесну конкуренцію на ринку м’яса. Даються взнаки наслідки “давальницьких” схем. Торік у четвертому кварталі, приміром, імпорт такого м’яса сягнув 95 тисяч тонн проти 50,4 тисячі аналогічного періоду 2005 року. Через вільні економічні зони також завезено 121,6 тисячі тонн м’яса та субпродуктів, зокрема лише на територію економічної зони “Донецьк” – 79,3 тисячі тонн. Від цього, до речі, бюджет країни недоотримав майже 900 мільйонів гривень податків та митних платежів.
Сергій Гнатюк, голова ради корпорації “Тваринпром” прогнозує, що за такої непродуманої державної політики у ній, частина наших фермерів змушені будуть згортати своє виробництво, бо вони не витримають такої непрозорої конкуренції.
Парадоксальна ситуація: своє м’ясо не знаємо, де збути, а водночас веземо його з-за кордону, підтримуючи чужих фермерів. Чому так? А тому, що наше українське високоякісне м’ясо вітчизняні переробні підприємства не хочуть брати. Їх не влаштовує його висока закупівельна ціна (хоча нині вона знизилася майже до 5 грн.). Натомість завізний непотріб дешевший (по 3–3,50 грн/кг). Це, власне, кістки. І з тих імпортних кісток на наших вітчизняних м’ясопереробних заводах виготовляють так звані вітчизняні ковбаси, сосиски тощо, споживати які випадає нам і нашим дітям. Залишається дивуватись: чому ж тоді з того “шарового” імпортного м’яса така дорога ковбаса?
У січні закупівельні ціни на продукцію українських тваринників знизилися порівняно із жовтнем минулого на 20–25 відсотків. Однак ми, покупці, цього не відчули: м’ясо й ковбаси як були дорогими, такими й залишаються.