Тарас Чорновіл: «Референдум насправді вигідний мерові»

Опозиціонери, які прагнуть референдуму про недовіру Київському міському голові, не перші, хто таким способом хоче скинути посадову особу.

Ще в 2001 році була спроба організувати референдум про відставку Леоніда Кучми. Одним із противників цього був Тарас Чорновіл, адже він заздалегідь передбачав, що ця ідея зазнає провалу. Не вірить він і в можливість подібного референдуму в Києві.
– Тарасе В’ячеславовичу, наскільки можливим взагалі є референдум з приводу недовіри столичному міському голові?
– Він нереальний з цілої купи причин. Перша й основна з них – над нами тяжіє рішення Конституційного Суду від 2000 року, яке заборонило вносити в бюлетені для референдуму кадрові питання. Воно створило певний прецедент: заборонило, як невиписаний у Конституції, референдум про відкликання осіб, яких обрано всенародно. Рішення стосується всеукраїнського референдуму, але за певних умов Конституційний Суд  може продублювати його і щодо місцевого референдуму.
Крім того, сам закон про референдум настільки виписаний на догоду владі, що він не може реально працювати. За нинішньої законодавчої бази цей референдум безнадійний.
Посадовців мають відкликати іншим способом. Президента – методом імпічменту, депутатів Верховної Ради – законодавством про відкликання, якого поки що не існує. Щодо місцевих рад це питання взагалі толком не вирішене. Місцевих посадовців, обраних всенародно, мають відкликати не законодавством про референдум, а системою зовсім іншого законодавства про відкликання. Нам треба відокремити цей пункт і внести інші закони.
– Виходить, Юлія Тимошенко повторює свою ж помилку 2001 року?
– Ми вже одного разу наступили на ці граблі в 2001 році, коли ініціювали проведення референдуму щодо недовіри Леонідові Кучмі. Тоді в нас був перший внутрішній конфлікт: я доводив, що це зробити не можна. Треба було не обманювати людей, а будувати опозиційну діяльність.
– Які ж тоді мотиви у київської опозиції?
– Мотиви такі  самі, як і 2001 року. Їх два: перший – трошки полякати, а другий – трошки попіаритися.  Зрештою вони дають негативний результат для самого процесу. Бо коли провалиться вся ця «затія» з референдумом, Леонід Черновецький зможе використати це на свою користь і посилити позиції. Так само, як Кучма в 2001 році після всіх акцій опозиції, коли під ним уже хитався стілець, зміг різко зміцнитися при владі після ідеї з референдумом. Тому  в далекій перспективі розмови про цей референдум більше вигідні київському мерові, аніж Юлії Тимошенко. Звісно, для вузької перспективи (нагадати про себе, створити чергові інформаційні приводи) вони на руку опозиції. Але якщо ти берешся проводити референдум і чітко про це заявляєш, треба прорахувати, чи дійсно ти зможеш добитися кінцевого результату.
– У такому разі,  як довго ще триватимуть спекуляції навколо цього питання?
– Вони вже починають захлинатися. Непродумані певні кроки опозиції призвели лише до серйозного утвердження позицій Леоніда Черновецького. Він нині набагато стабільніше почувається на своїй посаді. А Юлія Тимошенко виграла тільки одне: вона додала більше інформації про себе, причому переважно поза межами Києва.