Колектив звернувся до Генпрокурора
У вівторок опівдні на вулиці Різницькій зібралося багато люду.
Цеховики, економісти, маляри й штукатури заводу “Київтрактородеталь” тримали в руках плакати із закликами не руйнувати завод. Із Генпрокуратури час від часу виходили співробітники й роздивлялися натовп. Незабаром до мітингувальників підійшов чоловік у формі. На плечі була емблема з написом “Служба охорони”. Він поцікавився, хто такі, чого прийшли, що вимагають. Занотувавши інформацію до блокнота, порадив занести листи й заяви до громадської приймальні.
– Маємо намір передати до Генпрокуратури колективне звернення, – розповідає начальник конструкторсько-технологічного відділу Володимир Чухліб. – Уже три роки колектив заводу тероризують рейдерськими набігами. Півтора року тому підприємство спробували захопити силою, але нічого не вийшло. Цього року спроба повторилася. Пізньої години 23 січня кілька десятків невідомих у чорному спецодязі вдерлися на завод. Було чотири автобуси загарбників. Нашу охорону приставили до стінки. Виламали двері до кабінету генерального директора, понівечили замки, зламали комп’ютерні сервери, забрали всю фінансову звітність, документацію. І хоча правоохоронці, які прибули за нашим викликом, заарештували 26 осіб, нічого так і не змінилося. Незабаром цих людей відпустили. Ми ж тепер не отримуємо зарплатні. Навіть за світло не можемо розрахуватися. Роботу заводу повністю заблоковано.
Володимир Михайлович припускає, що нових господарів аж ніяк не цікавить саме підприємство. І доля колективу, що налічує майже 2 тисячі осіб, навряд чи непокоїть. Територія заводу сама по собі вже ласий шматок. Тут аж 33 гектари коштовної столичної землі. За словами пана Чухліба, ніхто із владних структур не втручається в скандальну ситуацію.
– Ми ще влітку мітингували під стінами і Генпрокуратури, і Верховної Ради. Були майже в усіх інстанціях. Доводилося й ночувати, аби привернути увагу. Однак, результатів жодних, – говорить Володимир Михайлович.
Галина Петрова, яка працює на заводі маляром-штукатуром, розповіла, що людей також непокоїть і ситуація з гуртожитком, де мешкає майже 50 співробітників заводу. Виявляється, рейдери-завойовники завітали й туди. І це не дивно, адже будинок розташовано у мальовничому місці на базі відпочинку “Металіст”, що на березі Дніпра.
– Того ж вечора, коли наскочили на завод, рейдери з’явилися і на території бази. Вони хотіли, вочевидь, виселити нас із гуртожитку. Місцеву охорону виставили за ворота. Але до загарбників одразу вийшли всі робітники й дали їм відсіч, – розповідає Галина Вікторівна.
Економіст Галина Сергієнко ще не бачила обличчя нового керівника. Він на заводі не з’являвся й з колективом жодного разу не спілкувався.
– Наш завод – колективне підприємство, тож і директора ми обирали самі. А тепер дізнаємося, що суд нам призначає нового керівника, якого ніхто з нас не знає, на цьому підприємстві він не працював, – розповідає пані Галина.
Утім, поки одна частина трудового колективу мітингує за свої права, інша – старанно працює на підприємстві. Попри всі перипетії, завод виконує свої контракти. Хоча за свою роботу ніхто не отримує грошей, і з дня на день підприємство може залишитись без енергоживлення.
Усі мітингувальники в один голос зазначають, що боротимуться до останнього. Якщо вони в Генпрокуратурі не знайдуть порозуміння, мітингуватимуть далі. Як треба, то й ночуватимуть під стінами владних структур. Їм до такої боротьби за свої права вже не звикати.
Коли Володимир Чухліб завітав до громадської приймальні, аби зареєструвати колективне звернення до Генпрокурора, ми поквапилися за ним. Утім, коли там запримітили, що ці відвідини знімають, зчинився справжній ґвалт. Працівник прокуратури Леся Кульбіна заборонила фотозйомку в приміщенні приймальні. Мовляв, існує відповідна інструкція. Тож довелося покладатися лише на диктофон і власні очі. Заяву трудового колективу до Генпрокурора таки зареєстрували.