“ДемКиїв” шукає лідера, що спонукає Андрієвського до роздумів
Екс-голова фракції “Наша Україна” в Київраді Дмитро Андрієвський на вчорашній прес-конференції визнав, що після “тарифної розв’язки” столичній опозиції бракує нових яскравих ідей, а також єдиного лідера, який міг би скласти альтернативу міському голові.
Нинішню ситуацію в Київраді Андрієвський змальовує народною мудрістю: найдалі заходить той, хто не знає куди йти. А тому Дмитро Йосипович у найближчій перспективі прогнозує нові конфлікти, а отже нестабільність у житті киян. Системна опозиція, за його словами, лише формується. “Єдиним ресурсом опозиції є громада. Але до неї треба йти з чіткою програмою дій і конкретним лідером. Такого, на жаль, ще немає”, – каже Андрієвський. Він зізнається, що й імперативний мандат наразі не допоможе опозиції здійснити свої плани, передусім, переобрати секретаря Київради. Тому, мовляв, слід шукати партнерів у інших фракціях.
Дмитро Йосипович жодного разу чітко не відповів, чи має він намір переходити у БЮТ. Одного разу заявив, що готовий піти з “Нашої України”, якщо згодом його позиція не збігатиметься з фракційною. Іншим разом сказав: “Я бачу своє політичне майбутнє з силою, яка проводить чесну політику…” Втім, з контексту інших відповідей Андрієвського випливає, що лідером київської опозиції є БЮТ. А Юлії Тимошенко, мовляв, опозиція має дякувати за “закони для Києва”. Андрієвський навіть поспівчував Юлії Володимирівні: самій їй важко вести боротьбу, потрібна допомога. Тим паче, що “для неї пріоритетом є загальнодержавні інтереси, а не міські”. Тому екс-лідер фракції НУ закликав “налагоджувати тісну співпрацю між депутатами Київради і парламентарями від БЮТ” (тут Андрієвський зорієнтувався, що обмовився, тож уточнив: “від “Нашої України”). Бо, як відомо, парламентські бютівці з Київрадою іноді більше “співпрацюють”, ніж міські.
Для переформування більшості в Київраді Андрієвський встановив двомісячний термін, а для підготовки програми її діяльності й пошуку “альтернативи мерові” – місяць. Якщо, звісно, сам “ДемКиїв” до цього часу не розпадеться в боротьбі за владу й лідерство. Андрієвський визнає існування такої загрози. Утім, “старий консолідаційний елемент” може заново активізуватися, бо, за словами Андрієвського, через кілька місяців знову доведеться повернутися до тарифного питання. Ініціативу референдуму депутат теж вважає “яскравою ідеєю для мобілізації опозиції”, хоча в його реальність не дуже вірить.
Андрієвський не забажав давати власної оцінки можливим кандидатурам як на лідера київської опозиції, так і на роль “альтернативи”. Кличко, мовляв, “може бути”, а щодо Луценка, то: “Ми готові обговорювати кандидатури й поза межами “Демократичного Києва”, але хотілося б передусім з “Демократичного Києва”. На запитання журналістів, чи, бува, не збирається Андрієвський сам у лідери опозиції, він посміхнувся й після паузи заявив: “Не знаю. Я подумаю над цим”.
Не бажав Андрієвський розповідати також про конфлікт з головою столичного осередку НСНУ. “Ми забагато розмовляємо про Мартиненка”, “Мені його важко коментувати”, – гнівався Андрієвський. Втім, він вважає, що “попереду серйозний аналіз цього феномену” (про повідомлення деяких ЗМІ щодо можливого політичного союзу Мартиненка з Черновецьким). Саме у зв’язку з цим, вочевидь, Андрієвський не впевнений щодо позиції міськрадівської фракції “Наша Україна” у майбутньому.