Люті баталії

Цими днями в спорткомплексі Броварського вищого училища фізичної культури тривають гандбольні баталії дитячої ліги. Змагаються дівчата. На одному з таких поєдинків побував і я. Стосунки з’ясовували збірні Києва та Скадовська. На майданчику точилася справжня спортивна боротьба.
На вболіваль-
ницькій трибуні поряд зі мною розташувалися юні харків’янки. Одразу стало зрозуміло: дівчатка палко вболівали за спортсменок зі Скадовська. Це, безумовно, їх право. Дивувало інше. Образливі вигуки, що лунали з юних вуст на адресу столичних гандболісток. Тільки-но скадовчанки вдало завершували  атаку, як слобожанські дівчата, не жаліючи своїх голосових зв’язок, на весь зал волали: «Нумо, дівчата, забийте Київ!». Особливою активністю вирізнялася 16-річна білявка.
– Дівчино, звідки в тебе, такої молодої, стільки неприязні й жорстокості? – запитав у неї.
– А ми Київ ненавидимо! – нахабно дивлячись мені в очі, відповіла спортсменка.
– А що ж вам поганого зробили ваші однолітки з Києва?
– Їх усі ненавидять! – з якоюсь особливою жагою повторила та.
– Ну хіба ж так можна? Ви ж ровесниці! У тренувальному залі й на змагальному майданчику робите одну й ту ж справу, – намагався бодай пояснити білявій максималістці. – Тож за що їх ненавидіти? За те, що вас  переграють? Либонь, вони більше тренуються, серйозніше ставляться до власних обов’язків. 
– Просто вони борзі! – вирішила доповнити  й водночас захистити свою подругу по команді інша юна  харків’янка.
… Матч між Києвом і Скадовськом   завершився  бойовою нічиєю – 27:27. А потім на майданчику зійшлися колективи Харкова та Херсона. Недавня моя співрозмовниця сиділа в глибокому запасі.