14 лютого 2007 року, середа №26 (17928) останнiй номер RSS
Головна АКЦЕНТИ ДНЯ ПОДРОБИЦІ ТУРБОТА КУЛЬТУРА СПОРТ ДОБРИВЕЧІР

 КУЛЬТУРА
14.02.2007

Їхні стежки перетнулись у Парижі


Вони мандрували світами, шукаючи щастя на чужині з вимушеної, хоча й власної волі. Десь там, в іншому, чужому  світі, ставали відомими, майже своїми, знаменитими і геніальними.

Тепер, завдячуючи родині Цвенгрошів та Львівській галереї мистецтв Національний художній музей України представляє твори чотирьох митців, чиї стежки перетнулись у Парижі, – Миколи Вакера, Олекси Грищенка, Бориса Пастухова та Василя Хмелюка.
У 50-х роках із колекції Львівського музею українського мистецтва “яничари від мистецтва” вилучили до спецфонду 2155 творів. Повернули лише 99 з них, а всі інші оскаженіло розшматували і спалили за “буржуазний формалізм”. Серед них і твори Олекси Грищенка. Аби врятувати своє життя, він подався до Парижа.
Тоді як Олекса Грищенко здобув світове визнання, творчість Василя Хмелюка, який із тих самих причин потрапив до Парижа, тільки в наш час почала здобувати визнання. Найкращий цьому доказ – десятиразове зростання цін на його роботи на світовому арт-ринку за останні два роки.
Роботи двох співвітчизників – Бориса Пастухова та Миколи Вакера досі не з'являлися в Україні. Обидва народилися в Києві, обох спіткало лихоліття більшовицького перевороту, і обох стежки привели до Парижа. Напевне, це – все, що є спільного в їхній біографії. Схожими ще були спогади про Батьківщину: вулиці Києва, Дніпро, батьківський дім. Щоб дуже коротко оцінити творчий потенціал Бориса Пастухова, достатньо нагадати, що він був художником, якому позували представники королівських родин, а також такі зірки, як Кларк Гейбл та Марлен Дітрих.
Микола Вакер на сьогодні – це відкриття для європейського мистецтва. Лише 2004 року його роботи стали предметом глибоких досліджень мистецтвознавців.
Ідея повернути роботи “українських парижан” в Україну виникла у приватного колекціонера Юрія Цвенгроша, родина котрого десять років тому потрапила до Франції.
– Коли вперше побачив твори Хмелюка, то подумав, що маю за будь-яку ціну повернути ці роботи на Батьківщину, – розповідає Юрій Цвенгроша. – Колекцією цю збірку можна назвати умовно. Наша мета – повернути це малярство в Україну. Повернути якомога більше. Тим паче, що на виставці представлені дуже різні чотири художники, але вони всі неймовірно талановиті.
Основну частину полотен зібрано протягом останніх шести років. Деякі з них дарували родичі художників, але багато картин купували на аукціонах. Кожен твір цієї збірки має свою історію.
Коли розглядаєш картини, представлені на виставці, виникає природне запитання, яка ж ціна сьогодні цієї збірки робіт. Пан Юрій відповів, що не він її має оцінювати.

Тетяна Опанасенко


14.02.2007   Босоніж на гранітній підлозі.


14.02.2007   “Пропала грамота”: розмова з камінням.




Статтi


Номери газети


Вакансiї


Контакти


Питання






© Вільна група "Як справи - Київ".

У разi використання матерiалiв сайту,
посилання на "Як справи - Київ" обов'язкове.