Для киян, які вміють торкатися звуків

У Києві мешкає близько 20 тисяч глухих. Вони не чують, проте вміють торкатися звуків: відчувають їхню вібрацію.

Активніші, ніж звичайні люди, і водночас спокійніші, неметушливі. Їх не налякаєш різким несподіваним звуком, тож їм трапляється менше страхів.
Глухі не вважають себе інвалідами. І оскільки цінують власну гідність, то не бажають зайвий раз привертати до себе увагу. Скажімо, сплачують за проїзд у метро, хоча й мають право користуватися підземкою безплатно. На їхніх авто рідко помітиш спеціальний знак, що за кермом водій, який не чує. А спілкується більшість глухих українців російською мовою жестів, бо українська жестовна мова лише зародилася.
Навколишній світ пристосовано до звичайних людей, тому доступ осіб із фізичними особливостями до соціальної інфраструктури складний. Щоби його полегшити, столична влада здійснює міську програму “Безбар’єрне середовище”. Над її розробкою, як і комплексної програми “Турбота” на 2006 - 2010 роки, разом із фахівцями працювали представники громадських організацій.
Таким пасажирам тепер зручніше користуватися київським метро: всі 617 вагонів підземки за кошти інвесторів обладнано відеоінформаційними системами, де оголошення про назву зупинки дублюється написом на табло. Світліше стало в підземних і надземних переходах. Майже повсюди замінено старі та додатково встановлено нові дволампові люмінесцентні світильники.
Глухим автомобілістам невдовзі стане простіше припаркувати авто. Очікується, що до приходу весни київська влада виділить для них зони для паркування біля магазинів та місць масового відвідування і відпочинку. За бюджетні кошти під знаками “Зупинку заборонено” біля державних та комунальних установ, а також лікарень буде встановлено таблички “Крім інвалідів” (для машин із ручним керуванням).
У Києві створюють комітети доступності, представники яких зможуть заборонити введення новобудови в експлуатацію, якщо проектувальники не врахували інтереси киян з особливими потребами. Фахівці й активісти громадських об’єднань людей з обмеженими фізичними можливостями із цих комітетів стануть постійними членами районних державних комісій, які приймають новобудову в експлуатацію (і отримають право вето). Представників координаційної ради міських громадських організацій осіб з особливими потребами залучатимуть і до роботи містобудівної ради.
За статистикою, 70 відсотків глухих – неписьменні, бо не мають можливості отримати гідної освіти. Навчатися можуть собі дозволити хіба що заможні люди. Батькам доводиться наймати для своїх дітей перекладача, який п’ять років навчається разом зi студентом. Тому регіональний секретаріат Східної Європи та Середньої Азії Всесвітньої федерації глухих планує створити спеціалізований університет у Києві. І найпершим запрацює філологічне відділення.