Новомодна гра дещо нагадує

П’ятсот років тому Людовик XI видав указ про заборону гри в більярд. Церква такий королівський вчинок схвалила і назвала їхню величність Святим. А французьке дворянство (хіба ж Атоси і Портоси відмовляться від кульок та київ?) розпорядження монарха не схвалило. Гра в більярд не припинилась і стала дуже популярною. Достукалась до Німеччини-Італії, перебралася за океан. У Росії стала обов’язковою наукою для виховання у цесаревичів граційних рухів і дотепності. І навіть, є такі припущення, забавляла українських козаків під час морських походів на Туреччину.
Учора в “Українському домі” відбулася презентація нової, а насправді трохи забутої, гри в корабельний більярд. Першу пробну партію провадив Почесний Президент федерації корабельного більярду Леонід Кравчук.
– Я і сам граю втретє, – сказав Леонід Макарович. – Правила нескладні. Кий, чотири лузи, замість куль фішки й одна велика бита.
Обіграти Кравчука неможливо. Леонід Макарович із числа тих гравців, хто й у шахи навчений, і києм вправно орудує. На третьому-четвертому ході зізнається:
– У мене на роботі встановили такий стіл. Іноді, після напруженого дня, допомагає розслабитися. Дуже зручна річ і не громіздка. У нашої федерації великі плани. Хочемо поставити такі столи у дитячих будинках. Почнемо з 20-х чисел лютого…
– Леоніде Макаровичу, у більярді, як у політиці. Ви віддаєте перевагу грі в “Американку” чи в російську “Піраміду”?
– Я вважаю, що кожному треба грати у свою гру. Зазвичай, я обираю тільки ту, у якій можна виграти.
– І все-таки, будь-яку гру можна порівняти із політикою. Чи можна корабельний більярд порівняти з роботою Верховної Ради чи Кабінету Міністрів?
– Швидше за все з парламентом. Стіл присипано тальком. Ігрове поле з рівними кутами, метр на метр. Дві протиборчі сторони. Обидві прагнуть “набити” якнайбільше балів на фішках супротивника. Киями б’ють по головній великій биті. Ганяють її по кутах. Намагаються обійти центр, не потрапити на “темну доріжку”. І таким чином вирішують питання. Але, не думайте, що все це просто, – Леонід Макарович цілиться. – Майже влучив. У політиці, як і в корабельному  більярді, потрібні точний розрахунок, гостре око, сильні руки й уміння стояти на ногах. 
– Я читав про знаного білоруського шулера – Пана Коханку. У нього в ігровій залі підлогу було зроблено так, щоб під час ударів суперника вона коливалася. А пан Коханка-Радзивілл завжди був на твердій основі.
– Але, ніякі хитрування не допомагали цьому панові уникнути побиття. Партія! Дякую за  гру.