Війна в українському футболі

Професіональна ліга проти федерації, Донецьк проти Києва: конфлікт інтересів розпалився з новою силою.

Допінговий скандал. Його зініціював донецький «Металург», оприлюднивши на клубному сайті офіційні листи першого віце-президента федерації Олександра Бандурка і президента Професіональної футбольної ліги Равіля Сафіуліна, що були призначені для внутрішнього користування. Бандурко, повідомляючи колегам про шістнадцять позитивних допінг-проб у минулорічний позазмагальний період, запропонував керівникам клубів здійснити ще жорсткіший контроль під час підготовки до цьогорічного весняного напівсезону. Натомість Сафіулін, звинувативши федерацію в приховуванні результатів допінг-контролю та потуранні порушникам регламенту, заявив про необхідність виведення відповідної медичної служби з-під юрисдикції Національної федерації.
Позиція ліги. Сафіулін звинувачує федерацію в свідомому замовчуванні футбольного скандалу і вимагає назвати порушників поіменно. Натяк очевидний: за кулуарною інформацією, на використанні заборонених стимуляторів упіймали й представників провідних українських клубів. Причому, це стосується не лише зимового періоду, коли офіційні змагання не проводяться, а й турнірного. ПФЛ отримала в своє розпорядження матеріали, що стосуються напівоборонця столичного «Арсеналу» Сергія Литовченка. Його звинувачують в застосуванні заборонених препаратів за результатами спецдосліджень, що були проведені після календарного матчу «Арсенал» – «Металург» (Донецьк). І взагалі, згідно з Антидопінговою хартією і регламентом всеукраїнських змагань, покаранню підлягають всі спортсмени, що застосовували заборонені стимулятори, незалежно від того, був то змагальний чи позазмагальний період.
Позиція федерації. Бандурко наголошує, що тестування здійснювалися взимку на засадах обопільних домовленостей клубів і федерації як спеціальний профілактичний захід. Так чинять в переважній більшості національних федерацій і саме завдяки цьому уникають головного болю під час внутрішнього чемпіонату і міжнародних офіційних турнірів, коли допінг-контроль обов’язковий і надзвичайно жорсткий. Торік лише один українець – запоріжець Невмивака в складі молодіжної збірної – мав допінгові проблеми, що обернулися для нього майже річною дискваліфікацією. Зважаючи на це, Бандурко назвав ефективними попереджувальні заходи і запропонував зробити їх ще масовішими і жорсткішими нинішньої зими. Але назвати прізвища минулорічних порушників категорично відмовився, пославшись на попередні домовленості зацікавлених сторін. А керівник Спортивно-медичного комітету федерації В’ячеслав Попов уточнив, що майже дві третини позитивних проб стосувалися футболістів, що приїздили до України на перегляд.
Привід до штурму. Але Професіональна футбольна ліга таки  використала неоднозначну ситуацію як привід для чергових звинувачень на адресу федерації. Футбольна війна Донецька та Києва, а саме ці центри стоять за впливовими футбольними організаціями, вийшла на новий виток. Якщо вірити запевненням федерації, то допінговий скандал і справді надуманий: ситуація контрольована, домовленості були взаємними, попереджувальний захід виявився результативним. Але відтепер угоди, що базуються на чесному слові, не практикуватимуть ні федерація, ні клуби. Бо, як з’ясувалося, в різних людей різні поняття про чесне слово. Нині скандал розглядають і рада ПФЛ, і позачерговий виконком федерації. Яким виявиться підсумок громадських слухань, передбачити непросто. В одному сумніватися не доводиться: нинішня ситуація не наближає Україну футбольну до статусу господаря Євро-2012. Радше, віддаляє. Бо це війна футбольних кланів, яка не враховує національних інтересів.