Каштани залишаться символом Києва

Тривожна інформація про стан столичних каштанів змусила нас поцікавитися у фахівців, чи залишаться ці дерева-символи Києва на наших вулицях?

Начальник управління охорони навколишнього природного середовища Володимир Трокоз переконаний, що каштани у столиці залишаться.
– По-перше, треба дізнатися, чого здебільшого бояться каштани, –  сказав нам Володимир Анатолійович. – Фахівці цю проблему вивчають, думаю, дізнаємося. По-друге, відомо, що серед каштанів є підгрупи з різними назвами і властивостями. Саме з них треба вибирати види, найстійкіші до техногенного навантаження, а з тих –  дерева, які найкомфортніше почуваються у наших умовах, і тільки від них брати насіння. Отоді в нас буде провадитися генетична політика і висаджуватимуть саме ті каштани, що не лише вважаються стійкими, а насправді приживаються і комфортно почуваються в умовах високих температур, загазованості, пересушення та засолення ґрунту. Але не маючи висновків фахівців, за інтуїцією не можна діяти.
– У Києві з’явилися червоні каштани. Вони нібито краще за білі почуваються?
– Я б так не сказав. Червоні каштани для міста – не типове явище, і вони все ж таки посаджені на певній відстані від проїжджої частини, там концентрація шкідливих викидів у геометричній прогресії зменшується.
– Чи висаджуватимуть зеленбудівці каштани? – про це запитали ми генерального директора комунального об’єднання “Київзеленбуд” Петра Яворовсього.
– Кількість висаджуваних каштанів ми не зменшили, – відповів Петро Петрович. –  Єдине, що зараз вивчаємо –  це стійкість цього дерева до каштанової мінної молі. Це здійснює Національний аграрний університет. Там застосовують новітні технології. Я думаю, що каштани як були символом Києва, так і залишаться. Щодо висаджування рожевоцвітих чи м’ясочервоних каштанів, то ми не заперечуємо проти них. Усі кияни пам’ятають:  вони були на майдані Незалежності до його реконструкції. Тобто цей вид є вже традиційним для Києва. Але висаджувати будемо здебільшого білоцвіті каштани, не цураючись інших видів.
– А крім каштанів, що ще?
– Плани щодо інших порід такі: широко впроваджувати липу,  вона для нашого міста теж традиційна. Кленів чимало висаджуємо.
На лівому березі на бідних ґрунтах будемо ширше запроваджувати білу акацію, або робінію. Вона має розгалужену кореневу систему і стійка до нестачі вологи. Біла акація є символом Одеси, де завжди не вистачало вологи. Тополю саджатимемо в тих місцях, де близький до поверхні рівень залягання ґрунтових вод,  вона є швидкорослою породою, але має крихку деревину. Тому ми не будемо її широко запроваджувати, беручи до уваги те, що це пухоносний вид, а від пуху страждають багато киян, вразливих на алергію. Взагалі у нас асортимент деревних порід –  понад 30, чагарникових –  більш як 300. Ми співпрацюємо з Національним ботанічним садом імені Гришка, там розробляють для нас рекомендації щодо розширення асортименту деревних порід. Вчені-ботаніки зараз вивчають питання широкого застосування гінгко. Це дуже гарне реліктове дерево. Воно добре росте на території ботсаду, і тепер його розсадник готує певну кількість саджанців гінгко для висадки на вулицях столиці. Ведмежий горіх –  дерево, що має листя, схоже на ліщину, і росте заввишки до 15 метрів. Широко будемо застосовувати квітучі кущі. Хоча ми і висаджуємо їх у великій кількості, але вважаємо, що цього недостатньо. Адже вони мають велику здатність до поглинання вуглекислого газу і виділення кисню, значною мірою сприяють пониженню шуму, накопичують пил на своїх гілках та листочках, а під час опадів цей пил змивається у ґрунт. Корисні властивості чагарників добре відомі, і ми будемо їх використовувати задля киян.
– Техніка тепер дозволяє висаджувати дерева увесь рік із грудкою землі. То ви і взимку щось висаджуєте?
– Ми робимо це впродовж усього року, за винятком періодів, коли температура повітря нижча за мінус 100 С. Але справа не в техніці, а в коштах. Висадити дерево з брилою ґрунту –  це набагато дорожче, ніж висадити саджанець з оголеними коренями. Проте робимо і те, і те. Але підприємства зеленого господарства виконують 90-95 відсотків робіт, які мають лише витратний характер. Комерційна можливість у нас дуже невелика. Вона в тому, що виростимо садивний матеріал, продамо його на стороні і ці кошти використаємо для озеленення.