10 лютого 2007 року, субота №24 (17926) останнiй номер RSS
Головна АКЦЕНТИ ДНЯ ПОДРОБИЦІ ПОЛІТИКА ПРО ЦЕ ГОВОРЯТЬ ТАК І ЖИВЕМО СПОРТ ДОБРИВЕЧІР

 ПРО ЦЕ ГОВОРЯТЬ
10.02.2007

Хмарочос на кістках


запроектувала стара столична влада

Неподалік Свято-Покровського жіночого монастиря, на вулиці Артема, 46, милує око невеличкий ошатний будиночок, під вікнами якого навесні рясно цвітуть кущі бузку.
Для нинішнього покоління – це офіс міжнародного соросівського фонду “Відродження”, а для бабусь та дідусів – маєток відомого українського радянського драматурга Олександра Корнійчука. Тут він мешкав зі своєю дружиною, відомою письменницею Вандою Василевською, в повоєнні роки. Тутешні старожили подейкують, що Олександра Євдокимовича тут бачили дуже рідко – буцімто він потерпав у цих стінах від привидів. І на те були свої причини: дім цей збудовано на місці, де колись розташовувався цвинтар.
Дійсно, як зазначає А.Проценко у своїй “Історії київського некрополя” (видана Інститутом української археографії та джерелознавства ім. М.Грушевського НАНУ): “Навпроти головного собору монастиря було відведено майже гектар (0,8 га) під поховання черниць і громадян Києва. Ховали тут з 1890-х років за певну плату. …На 1922 р. було поховано 839 осіб, вільними залишилося 136 місць. Наприкінці 1920-х років монастир, як й інші в Києві, був закритий, він почав діяти в 1942 р., але поховання там після 1943 р. не проводилися”. Це кладовище на тодішній карті Києва значиться як Вознесенське. Нині на цьому місці – плодовий сад, а поруч – корпус Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти Академії педнаук України, багатоповерхівка (буд. № 7/11, пров. Бехтерєвський), сусідні будинки № 3, 13, 13а, за парканом – кубинська амбасада. Цей район приваблює сильних світу цього – столичний політичний та бізнесовий бомонд, – які облаштували тут свої помешкання. А неподалік виріс сучасний 25-поверховий монстр, який перевищує бані Свято-Троїцького монастиря.
– І це ще не все, – поскаржилася до редакції Олександра Лях та її сусіди, які мешкають у будинку № 7/11. – Під нашими вікнами на місці дитячого майданчика, майстерень і гаражів інституту забудовник ТОВ “Лотос ЛТД” має намір спорудити 17-поверховий будинок (на 120 квартир!) із паркінгом. Таким чином наш провулок перетвориться на кам’яні джунглі, де не те що дитячого візочка ніде буде провезти, а й нам самим не розминутися одне з одним. Під сокиру піде і 70-річний дуб.
Про свій намір ТОВ “Лотос ЛТД” повідомило тутешніх мешканців 30 січня цього року – почепили оголошення на дверях, запросили усіх на громадські слухання. Проте через відсутність представників влади Шевченківського району вони не відбулись. Люди збунтувалися і негайно почали збирати підписи під листами, адресованими Президенту України, Київському міському голові. Вони акцентують на тому, що таке будівництво є незаконним, грубо порушує санітарно-гігієнічні та експлуатаційні норми.
– Ви не уявляєте, що може статися з нашим будинком, спорудженим ще 1900 року великою княгинею Олександрою Петрівною, засновницею першого київського жіночого монастиря, яка й стала  його першою ігуменею Настасією, – не приховує хвилювання Валентина Горбул, яка мешкає в будинку 13а, що в цьому ж провулку. – Від початку він був двоповерховий, у 30-ті роки на цьому ж фундаменті добудували ще два поверхи і тут розташовувалося 40 квартир. А в 2000 – 2002 роках надбудовано ще аттиковий та мансардний поверхи. Усе це навантаження тримається на цегляних стовпах, які покладено на ґрунт. Уже нині будинок тріщить, а що буде з ним, коли поруч почнуть зводити фундамент елітного хмарочоса? Але забудовник просто не зважає на технічний стан сусідніх будинків. Прагнення наживи засліплює очі.
У лютому мешканці створили оргкомітет, який стукає у двері влади, щоб добитися справедливості. Люди погрожують блокувати будівництво.
Ось що їм відповів 12.10.2006 р. начальник Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища КМДА В.Присяжнюк: “Рішенням Київської міської ради від 19.07.05 р. № 830/3405 ТОВ “Лотос ЛТД” було затверджено проект відведення та передано в короткострокову оренду земельну ділянку для будівництва, експлуатації та обслуговування багатоповерхового житлового будинку з приміщеннями загального користування і підземним паркінгом на вул. Артема, 52а, 52д у Шевченківському районі Києва.
Земельна ділянка надана замовнику за рахунок території, що раніше відводилася рішеннями Київської міської ради для Академії педагогічних наук України, яка погодила припинення права користування частиною земельної ділянки на користь ТОВ “Лотос ЛТД”. Ця земельна ділянка безпосередньо не межує з територією Свято-Покровського жіночого монастиря”.
Тижнем пізніше було отримано відповідь першого заступника начальника Головного управління земельних ресурсів КМДА Ю.Кулаковського. “Рішенням Київської міської ради від 19.07.2005р. №830/3405 припинено право Академії педагогічних наук України на користування земельною ділянкою загальною площею 0,42 га, відведеною згідно з рішенням виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 13.11.47 №310 “Про відвод території для шкільного двору Спецшколи-інтернату з англійською мовою навчання” (площею 0,11 га) та рішенням Київської міської ради від 18.03.04 № 125/1335 “Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею” п.22, право користування якою посвідчено державним актом на право постійного користування земельною ділянкою від 15.12.04р. № 01-9-00020 (площею 0,31 га), (лист-клопотання Академії педагогічних наук України від 04.06.04 р. № 2-6/152) та зараховано її до земель запасу житлової та громадської забудови”. Вказаним рішенням цю земельну ділянку на вулиці Артема, 52а, 52д передано ТОВ “Лотос ЛТД” у короткострокову оренду на 5 років для будівництва багатоповерхівки (договір оренди від 13.04.2006 р).
Але ж є ще й закони України, що зобов’язують усіх нас охороняти історичну частину рідного міста. Проекти будівництва об’єктів архітектури мають пройти попереднє громадське обговорення. Окремі мешканці Бехтерєвського провулка крадькома бачили архітектурний проект, він є у холі інститутського третього корпусу. Така можливість випала й мені. Справді, це буде будинок-красень, але ж він закриє золоті бані з хрестами Свято-Покровського жіночого монастиря. Та й загалом, хмарочос на кістках небіжчиків – це якось не по-людському. І чи не зачастять у його стіни привиди, котрі не давали спокою Олександрові Корнійчукові?

Валентина Январівна Брязгунова




Статтi


Номери газети


Вакансiї


Контакти


Питання






© Вільна група "Як справи - Київ".

У разi використання матерiалiв сайту,
посилання на "Як справи - Київ" обов'язкове.