Вибачився перед читачем “Вечірки” за жеківський бюрократизм

Останні громадські слухання в КМДА дещо відрізнялися від попередніх: вони нагадували звіт комунальних служб про оперативне реагування на критичні  зауваження та скарги киян.

І хоч у питанні якості комунальних послуг їм ще зарано спочивати на лаврах (на їхні плечі впали лише перші листочки), привід для втіхи з’являється дедалі частіше. Перші компліменти адресовано мобільним групам швидкого реагування, створення яких зініціювало Головне управління житлового господарства Київської міської держадміністрації. До їх складу увійшли фахівці “Київводоканалу”, “Київенерго”, міської та районних держадміністрацій.
Саме така група навідалася нещодавно на Борщагівку до Ніни Петровської, яка на попередніх громадських слуханнях нарікала на те, що у її квартирі упродовж кількох років немає гарячої води. Минулого тижня вона нарешті полилася із крана, і господиня з того не могла натішитися. Радіють і мешканці будинку, що на вулиці Ушакова, 34, у якому з’явилося тепло. А мерзли вони через те, що їхній сусід закільцював у своїй квартирі опалення. Тепер його винахідливість – справа рук компетентних органів, а фахівці служби швидкого реагування зробили переврізку і пустили тепло по всьому стояку. Є привід для радості й у мешканців будинків на вулиці Симиренка, 18, Салютній, 17, Копилівській, 31.
А ось жителі кооперативного будинку, що на вулиці Маршала Гречка, 11, дорікали “Київенерго” за неякісні послуги. У даній ситуації ідеальний варіант – якби виробники послуг були б одночасно і їх виконавцями. А то виходить, що тепло виробляє “Київенерго”, а коли його немає, усі шишки – жеківцям. Крайньому в будь-яких ситуаціях перепадає найбільше.
Володимир Стороженко, начальник Головного управління житлового господарства КМДА вважає, що нормальними цивілізованими правилами гри має стати безпосередня угода між виробником комунальних послуг та споживачем. Таку угоду має передбачати законодавство. Поки що між ними є посередник – жек. Михайло Шевченко, представник “Київенерго”, погоджується, що дане питання непросте і давнє. Він пообіцяв допомогти мешканцям кооперативного будинку владнати їхню проблему.
Андрій Ватанський, мешканець будинку на вулиці Курчатова, 8, десять років поспіль воює із жеківськими бюрократами (див. “Вечірній Київ” № 13.2007 р., “Як капало, так і капає”). Перед цим чоловіком вибачився радник Київського міського голови Олександр Ржавський. Незабаром його квартиру обстежить спеціальна комісія за участю сусідів, щоб нарешті розставити усі крапки над “і”. А окремі кияни дякували пану Ржавському за оперативне розв’язання їхніх проблем.
Щороку в столиці вводять один мільйон квадратних метрів житла, а ось нових котелень будують небагато. Щоб економити тепло (за рахунок кишень киян) тепловики ставлять спеціальні обмежувальні шайби. Це практикується досить часто. Володимир Стороженко пояснив, що нові котельні в місті будують, одна з них, ТЕЦ-7, вже на стадії завершення. Вона опалюватиме мікрорайони Позняки, Осокорки, Харківський, що дасть змогу зняти навантаження на цю систему загалом. Усі котельні міста – у комунальній власності.
Щодо якості комунпослуг, то вони однаковою мірою стосуються як новобудов, так і старезних хрущовок, бараків. На останні квартплату знижено, і в такому списку вже понад 4 тисячі будинків. Однак до нього чомусь не потрапили комуналки, що в будинку на вулиці Жилянській, 129-б.
Дуже логічне запитання було в киянина пана Бондара (Дніпровський район): чому за тепло платять однаково ті, хто мешкає у квартирах з висотою до стелі і в 2,5 метра, і в 4? Може, доцільно лічити його не за площею, а за об’ємом помешкання? Це вже компетенція відповідного комунального міністерства.
– Нинішні проблеми в житлово-комунальному господарстві виникли ще 5-7 років тому, – наголосив Київський міський голова Леонід Черновецький. – Київ – це великий мегаполіс, і розібратися з усім нам не вистачить і десяти років. Але ми маємо провести реформу ЖКГ, і суть її у тому, щоб люди, які обслуговують киян, відчували, що їх поважають. З часів 1917 року їх вважали людьми найнижчого сорту. Ми хочемо підвищити їм зарплату, оголосити конкурс на обслуговування будинків. Щоб вони дорожили своєю роботою. Ми від них залежимо. На нинішню зарплату поки що не можемо взяти того, кого б ви хотіли бачити у своєму дворі.
Незабаром на громадських слуханнях обговорюватиметься питання бюджету кожного будинку за участю мешканців. Саме вони визначатимуть, що передусім треба в ньому відремонтувати.
І насамкінець про інтерактивне опитування киян. Цього разу питання звучало так: “У разі виникнення проблем у ЖКГ, до кого ви звернетеся?” 25% – наберуть номер телефону 051, 23% – зателефонують до жеку і 52% – шукатимуть інші варіанти.