Як допомогти державі виконувати Конституцію

Обчисліть свої прибутки і прикиньте, чи зможете ви сьогодні придбати хоча б однокімнатну квартиру? Не кажу вже про тисячні черги на отримання соціального житла, в яких люди стоять десятиліттями.
Проте у ст. 47 Конституції України визначено, що держава створює умови, за яких кожен громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Основним законом передбачено також, що громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Знаєте, скільки коштує квадратний метр площі у будинку на вул. Грушевського, 9б? 16 тисяч доларів! В інших елітних будинках на Печерську трохи менше, але все одно для пересічного киянина недоступно. Хоча ще 11 років тому середня ціна трикімнатної квартири у столиці становила 17 тисяч доларів. То чи може держава вийти з цього колапсу?
Може, стверджує Будівельна палата України. Учора на її відкритому засіданні було представлено зареєстрований у парламенті проект закону України “Про державну підтримку забезпечення громадян житлом та розвиток житлового будівництва”, який розроблено групою народних депутатів на чолі з Володимиром Поляченком і Будівельною палатою України. Закон, як зазначив Володимир Аврумович, не лише революційний, а й вкрай потрібний Україні. За його словами, він має зробити житло доступним для всіх верств населення.
– Основними причинами, що стримують житлове будівництво, є те, що держава фактично самоусунулася від розв’язання цієї проблеми, – сказав нам Володимир Поляченко. – У результаті ціни на житло нині перевищують середньосвітові. Це зумовлено значними видатками (часто незаконними, у формі “пожертвувань” і хабарів) забудовників на придбання земельних ділянок, на їхні плечі перекладено весь фінансовий тягар з будівництва інженерних мереж, вимоги за власний рахунок зводити об’єкти соціальної інфраструктури тощо.
Новим же законом передбачено резервування земель під соціальне будівництво і безкоштовне надання їх забудовникам. Лікарні, поліклініки, дитсадки, школи, спортивні майданчики мають зводитися за державний кошт. Інженерні мережі – прокладати підприємства, що володіють ними. Аби не допустити нових “Еліта-Центрів”, фінансуватися будівництво має тільки через банки, уповноважені Нацбанком України. Дозволи на забудову повинні видаватися через “єдине вікно” – лише тим організаціям, що пройшли конкурсний відбір за кваліфікаційними вимогами. Розробники проекту пропонують і запровадження нової форми купівлі житла – через оренду з викупом.
Щодо фінансового боку справи, то проектом закону передбачено створення спеціального субсидійного фонду Держбюджету, кошти якого формуються за рахунок фінансування Нацбанку під заставу облігацій житлово-будівельної субсидії. Вони надаватимуться як поворотні й неповоротні субсидії, засвідчені іменними свідоцтвами. Розмір неповоротної допомоги становитиме 10 кв. м житла в нормативній вартості. Право на одноразове отримання житлово-будівельних субсидій матимуть громадяни України, які упродовж календарного року перед зверненням мали середньомісячний дохід на члена сім’ї в розмірі не менше половини середньомісячної зарплати по регіону, і який не перевищує нормативної вартості 10 кв. м житла. Решта громадян вирішуватимуть питання придбання житла самостійно. Банківські кредити видаватимуть під державні гарантії, а всі розрахунки відбуватимуться у безготівковому режимі.
Такі основні положення проекту. А тепер трохи статистики. В Україні показник забезпеченості житлом на одну особу становить 21 кв. м, у Німеччині – 40,1, Фінляндії – 36,3, Франції – 37,5, США – 70 кв. м. Тож треба зводити і зводити житло прискореними темпами, якщо ми прагнемо до Європи. Темпи ж будівництва в останнє десятиліття знизилися. Якщо 1987 року в країні було здано в експлуатацію 21,3 млн. кв. м житла, то 2005-го спромоглися звести лише 7,8 млн. Будувати є де: у 12 тисячах населених пунктів країни нині є 1,5 млн. га вільних земель.