Коли театр не закінчується

Згідно з генеральним планом розвитку Києва, як уже писала “Вечірка”, у Деснянському районі, на розі проспекту Маяковського та вулиці Архітектора Ніколаєва, постане нова споруда для обранців Мельпомени.

Там працюватиме міський драматичний театр “Вільна сцена” одного з найвідоміших сучасних режисерів Дмитра Богомазова. Митець-новатор – наш сьогоднішній гість.
Нагадаємо: новий муніципальний театр “Вільна сцена” Богомазов заснував 2001 року. Огорнув його своєю аурою – магнітним полем, що притягує акторів, глядачів та ще оте нестандартне й пошукове театральне товариство – драматургів, сценографів, композиторів, котрі візьмуть собі в спільники не кожного.
Як удається це режисеру? Може, таємницю розкриє його “візитка”. Богомазов театр обрав не одразу. Три роки провчився в політехнічному інституті, зрозумів: “не те”, залишив його. І вже у своїй стихії, третьокурсником інституту театрального мистецтва, дебютував як режисер у Київському театрі драми та комедії. Поставив “Безталанну” І.Карпенка-Карого. Той дебют молодого режисера вітали оплесками, виставу відзначили премією  “Київська пектораль”.
За чотирнадцять років роботи в його активі – понад 20 вистав. Має премії “Експеримент” та імені Мар’яна Крушельницького.
Реалізує і незалежні театральні проекти у співпраці з Гете-інститутом.
У 2003 році Авіньйонський фестиваль (Франція) надав Богомазову статус офіційного представника України в програмі співробітництва з країнами Східної Європи “Theoremm”. І такий штрих: чотири роки тому Дмитро Богомазов заснував “Українську театральну платформу”. Цей проект-фестиваль здійснює програми експериментальних постановок режисерів – “Творчі діалоги” та “Перший крок”.
А чим оригінальний театр “Вільна сцена”, де Богомазов художній керівник? Насамперед тим, що це – індивідуальний проект однієї персони, одного режисера. У театрі – всього десять акторів. Їхній середній вік  – 25 років. У кожній виставі зайняті всі артисти. А потрапити до “Вільної сцени” дуже непросто. Позаторік, приміром, у конкурсі брали участь 60 претендентів. Відібрали двох.
У трупі – випускники Національного університету імені І.Карпенка-Карого, ще – актори, які прийшли з київських та інших театрів України.
“Вільна сцена” – улюблений театр тих киян, які стомилися від консерватизму багатьох великих сцен.
– За яким критерієм добираєте репертуар?
– Ставимо і класику, і драматургію сучасну. Головне для мене, щоб текст був глибинний, не бульварний. Сутність вистави, театру – це, мабуть, щось без відповіді. Але ж таке, що можна відчути душею. Сутність важко висловити до кінця. Мабуть, тому театр ніколи не закінчується. Глядач виходить із вистави в полоні думок.
– Яка найближча прем’єра?
– Вистава за п’єсою німецького драматурга Роланда Шиммельпфенніга “Жінка з минулого”. П’єса нова, написана 2002 року. З цим драматургом познайомився в Мюнхені. Цікавий автор. Взагалі німецька сцена приваблює  своїм сучасним мистецтвом. 
– Новий театр на Троєщині, який ви очолите, буде новаторським?
– Звичайно. У триповерховому приміщенні планується дві сцени. Великий зал на 500 місць і малий – на 100. Я часто буваю в Західній Європі, бачив різні театри. Наш, на Троє-щині, буде майданчиком для новітніх постановок, для молодих режисерів. Розширимо трупу, матимемо постановки в сучасних “декораціях” – і сценографії, і звуку, й світла.
Нова сцена на Троєщині може стати і великим майданчиком для фестивалів.