Референдум як інструмент для скандалу

Конфлікти у місцевій владі багатьох регіонів України зумовлені передусім гострим протистоянням між фінансово-політичними групами.
Про це за підсумками моніторингу заявляє Комітет виборців України. КВУ фактично не виявив конфліктів по лінії влада – громадськість, практично всі випадки є боротьбою місцевих еліт за владні повноваження та доступ до ресурсів, насамперед бюджетних та земельних.
За словами голови КВУ Ігоря Попова, громадськість залучається до конфліктів здебільшого за матеріальну винагороду. В окремих випадках, за висновком КВУ, політичне протистояння в регіонах є продовженням передвиборної конкуренції з метою ревізії результатів місцевих виборів. Ті угруповання, що не отримали посад мерів, намагаються усунути міських голів шляхом формування більшості в радах або через місцеві референдуми. У політичній боротьбі також активно використовуються суди, прокуратура, а часом залучається й кримінал.
– Ми за політичну конкуренцію. Але в окремих містах ці конфлікти досягли такого рівня, що це вже заважає нормальній діяльності органів місцевого самоврядування, – зазначив Ігор Попов.
Учора “Вечірка” розповіла про позицію КВУ щодо імперативного мандата – одного з інструментів політичної боротьби на місцях. Сьогодні ж – мова про референдуми. Їх проведення ініціюють певні політичні сили не лише в Києві, а й інших містах, зокрема Івано-Франківську, Харкові, Дніпродзержинську.
Щодо ситуації в Києві, то експерти КВУ вважають, що ініціативні групи з проведення референдуму “пройдуть шлях до етапу збору підписів, проте на етапі їх перевірки зіткнуться з недосконалістю законодавства про референдуми в Україні”.
– За чинним законом провести такий референдум неможливо, – переконаний речник КВУ Олександр Черненко. – Буде багато судів, кожен етап організації референдуму оскаржуватиметься.
Голова КВУ Ігор Попов не виключає, що з п’яти київських ініціативних груп “дві-три групи є справжніми”. Проте, на думку Попова, навіть їм буде важко зібрати потрібну кількість підписів, водночас “довести, що ці підписи сфальсифіковано, буде легко”.
– Щонайбільше, до чого можуть дійти ініціатори, – це зібрати певну кількість підписів і влаштувати скандал, – каже Попов.
У Дніпродзержинську, наприклад, ініціаторам референдуму вдалося зібрати вже 35 тисяч підписів. Вони виказують недовіру міській раді, яка регулярно зриває сесії, за півроку ухвалила менш ніж  сотню рішень. Тутешню коаліцію, до речі, утворили БЮТ і Партія регіонів. Водночас, зусилля чотирьох ініціативних груп поки що марні. Депутати просто не вносять питання про референдум до порядку денного. Конфлікт знову перебрався в судові органи.
Протистояння між мером Івано-Франківська Віктором Анушкевичусом й окремими політичними силами, яких пов’язують з попереднім міським головою, нагадує ситуацію в столиці. Конфлікт виявляється в спробах дискредитувати міського голову шляхом проведення різноманітних піар-акцій, “листівкових воєн”, дебатів на телебаченні щодо підвищення тарифів. Справжня ж причина конфлікту, за версією експертів КВУ, криється в бізнес-інтересах місцевих угруповань, оскільки команда нового мера скасувала багато рішень попередньої міської влади щодо надання дозволів на будівництво, виділення землі, приватизацію тощо.
Конфлікти між мерами й депутатами, за інформацією КВУ, тривають також у Чернігові, Черкасах, Запоріжжі, Ірпені на Київщині та в Кремінній на Луганщині. Між мерами, депутатами і губернаторами – на Харківщині, Полтавщині, Одещині, Львівщині, Волині. А найрезонансніший конфлікт на Закарпатті стався в селі Баранинці під Ужгородом між сільським головою Павлом Чучкою і депутатською більшістю в сільраді. Чучка звернувся до суду з вимогою позбавити мандатів тих депутатів, які не з’являються на сесії. У відповідь депутати таки зібралися на позачергову сесію і оголосили Чучці недовіру. Однак це рішення не мало наслідків, бо порушувало одразу кілька положень закону про місцеве самоврядування. Як бачимо, першопричиною конфліктів у місцевій владі не завжди є пропорційне виборче законодавство, адже до сільрад депутатів обирають не за партійними списками, а як раніше – в округах.