Не всіх мести однією мітлою

Заявлену напередодні тему останніх громадських слухань у КМДА – про якість житлово-комунальних послуг – від самого початку направили в дещо інше русло: про підвищення тарифів для комерційних структур столиці.

Тому запитання інтерактивного опитування звучало так: “Чи вважаєте ви, що тарифи для підприємців мають бути більшими, ніж для мешканців?”.
Начальник  Головного управління з питань цінової політики КМДА Василь Яструбинський на громадських слуханнях зачитав перелік суб’єктів підприємницької діяльності (їх не більш ніж 20), які мають можливість сплачувати за холодну та гарячу воду, водовідведення більше, ніж, скажімо, пенсіонер, інвалід, учитель, лікар, котрі живуть поверхом вище. “Це непопулярний крок, – наголосив він, – але іншого виходу немає. Ми вислуховуватимемо кожного підприємця, щоб усі зрозуміли ситуацію з тарифами, яка склалася у місті”. Певна річ, різкого здорожчання комунальних послуг не буде. До того ж воно не впаде на плечі приватних підприємств важким тягарем, адже вони, зазвичай, рентабельні. До них належать: комерційні, банківські та кредитні установи, рекламні і туристичні агентства, біржі, ломбарди, ресторани, казино, сауни, солярії, агентства з нерухомості, 4-5-зіркові готелі, автостоянки, ринки, магазини, окрім невеличких продуктових, торговельні об’єкти з продажу ювелірних виробів, антикваріату. Як бачите, усе це загалом великий бізнес.
З 1 січня ціна газу для суб’єктів підприємницької діяльності зросла з 686 грн. до 980 грн., що не залежить від міської влади. У проекті рішення КМДА нові тарифи для них будуть такими: на холодну воду 3 грн. за один кубічний метр, водовідведення 2 грн., теплопостачання – 6.52 грн., гарячу воду за лічильником – 17.62 за метр кубічний.
Чому підприємці орендують житлові приміщення під офіси? Бо це дешевше, ніж винаймати чи будувати офіс як такий. Як сказав начальник Головного управління житлового господарства КМДА Володимир Стороженко, згідно з проведеною інвентаризацією житла, у місті не за призначенням використовується  4442 квартири, що є порушенням Житлового кодексу України. Тож перевитрати будинкові по комунальних тарифах лягають на плечі мешканців, себто підприємці-орендарі живуть за їхній рахунок. Досить часто вони ж декларують найнижчу у місті зарплатню (а те, що отримують у конвертах, не оподатковується).
Чимало претензій до таких бізнесових структур і в самих мешканців. Адже досить часто орендарі чи фірми, які викупили в господарів по кілька квартир одразу, роблять їх перепланування, як заманеться, і їм байдуже, що від того потерпають на інших поверхах. Свої офіси вони перепрофільовують також на свій смак і вибір. Певна річ, далеко не всім підприємцям подобається таке рішення КМДА. Наприклад, Віктор Хмельовський, який представляє асоціацію орендарів України, вважає, що міська влада зазирає у кишені бізнесменів, і піклується, аби у них  було якомога менше грошей. “Відбираючи таким чином у підприємства обігові кошти, – каже він, – ви спонукаєте його платити менші податки”.
Конфлікт думок завжди спонукає до діалогу. З цим погоджується перший заступник голови КМДА Анатолій Голубченко, який запевнив усіх, що у розв’язанні цієї проблеми дуже важливо застосувати диференційований підхід, а не мести всіх підряд однією мітлою. Важливо також мати обґрунтовані тарифи не загалом для міста, жеку, а для кожного будинку зокрема. Щоб ті ж підприємці знали, за що і скільки вони мають платити: користуються ліфтом – платять, скидають сміття у контейнер – теж не задарма і т.д. Тобто вони повинні вчасно розраховуватися не лише із господарем, у   якого орендують квартиру під офіс, але й за комунальні послуги.
Цікавими були дані інтерактивного опитування киян під час цих громадських слухань. Якщо на початку розмови більшість відповідали “так” – тобто, що підприємці повинні платити за тарифи більше, ніж мешканці, то під кінець на першому місці опинилося заперечення “ні”. Очевидно, підприємці повернулися з роботи і включилися  в обговорення болючої для них проблеми.