За останні два десятиліття дослідження української графіки не публікувалися взагалі.
Тому поява монографії Ольги Лагутенко є знаковою: вона перша з сучасних мистецтвознавців виконала ту колосальну роботу, що стосувалася саме дослідження графічного мистецтва. Авторка збирала матеріали як у наших музеях, бібліотеках, приватних архівах, де міститься більшість експонатів, так і за кордоном – у Празі, Лондоні. На це пішло понад десять років. Плакати, обкладинки, візитівки, ескізи, замальовки, малюнки – усе це стало полем дослідження і джерелом інформації.
У монографії простежено історію зміни стилів, уявлень, формальних підходів до певних технік виконання та окремих видів графіки, за надзвичайно цікавий період – першу третину двадцятого століття. Ці три десятиліття дали найкращі зразки графіки, бо над ними працювали справжні майстри-живописці, які вже потім, зацьковані радянською владою, роз’їхалися по всьому світу.
І ще цікавий факт: Ольга Лагутенко українську графіку ще й порівняла з графікою інших народів, зокрема, китайською.
Ліна ЛУК’ЯНЮК