“Капонір” ще такого не знав
Крути увірвалися у нашу розбурхану, але ще затуманену імперсько-радянськими пережитками свідомість відразу і вагомо.Як українська героїчна ідеологема. Як те, на що можна спертися у здобутті незалежності (“українські Термопіли”!), а пізніше у так званій розбудові держави. Убілені сивиною історики, літератори, на очах яких і з участю яких поставала Україна як держава, й досі до кінця не розібралися у вузлі суперечностей і переплетінні фатумів на ім’я Крути. Може, колись розберуться. Але є героїка, є подвиг, що виблискує крізь порохові дими історії і доноситься крізь гуркіт ворожих вибухів юнацьким: “Вмираю за Україну!”. І це самодостатнє, цим не можна легковажити.
Вочевидь, саме цим і керувалися організатори цікавої культурно-мистецької акції “Вечір пам’яті героїв Крут” у приміщенні Другого капоніра історико-архітектурної пам’ятки-музею “Київська фортеця”, що відбувся вчора, – Головне управління у справах сім’ї та молоді КМДА. І місце обрали не випадково. “Косий капонір” ще з царських часів був символом самодержавного диктату, придушення багатьох повстань, зокрема польського національно-визвольного ХІХ століття. І в тому великий символ, що саме в колишніх тюремних застінках відбулося вшанування молодих волонтерів, що зі зброєю в руках відстоювали незалежність Української Народної Республіки, вийшовши на нерівний бій із муравйовською ордою. У мистецькому заході, на який було запрошено представників столичної влади, студентських і молодіжних організацій Києва, взяли участь відомі митці Тарас Чубай, Тарас Компаніченко, гурт “Кому вниз”. Вів творчий вечір Євген Нищук.
Можна з певністю сказати, що ці стіни ще не чули і не бачили такого.