Слова, що поряд
У «Словнику іншомовних слів» ці два терміни – по сусідству. Та й корінь у них спільний. А ось значення – аж ніяк. Перше слівце – абсент – означає: міцний алкогольний напій. Друге – абсентеїзм – то: ухиляння виборців від участі у виборах до державних органів.
…Було це за радянських, як тепер модно казати, «застійних» часів, коли «керівна і спрямовуюча сила» вчергове стала на прю із самогоноварінням. Я приїхав зі школи велосипедом, поставив його у повітці, і збирався вже йти до хати, коли біля воріт побачив поважних персон: голову сільради і ще двох незнайомців із краватками на шиї.
– Із дорослих хтось дома є? – запитали мене.
– Мама – на роботі, а батько… Зараз подивлюся, – відповів я, і мерщій до хати.
Мій вітчим Григорій Петрович, я його називав дядько Гриць, дома був і робив не що інше, як гнав оковиту. Якраз саме половину першого слоїка набігло. Я хутко розповів про високих гостей, які біля хвіртки дожидаються відповіді. Дядько Гриць відреагував миттєво:
– Кажи, що мене нема. Нема мене, – повторив ще раз, вочевидь, щоб я не забув.
Сказав усе так, як велів вітчим.
– Ну, якщо нема, то передай ось запрошення. Нехай у неділю приходять на вибори до місцевих рад.
Коли я зайшов до хати, моєму здивуванню не було меж: на кухні чомусь нестерпно пахло одеколоном, а у те, що кілька хвилин тому тут зі змійовика сюрчав струмок «вогняної води», і повірити було неможливо. Я передав дядькові Грицю запрошення – два куценьких папірці. Він узяв окуляри, довго вдивлявся в літери, а потім раптом пошматував адресований йому папірець на дрібні клаптики.
– Ось таку дулю я їм піду на вибори, – пригрозив невідь-кому вітчим. І таки не пішов.
Дядько Гриць був найпершим абсентеїстом, якого я знав. До того ж полюбляв абсент – власного виробництва.