Мов заклинання сибірських шаманів

Гітарист «Воплів Відоплясова» Євген Рогачевський випустив сольний альбом «Иіцкій Аун». Саме у групі з такою назвою – заклинанням сибірських шаманів – Євген грав до того, як потрапив у компанію Олега Скрипки.

– Музика «Иіцкого Ауна» інструментальна, слів мало, – розповідає 34-річний Євген. – Це було тріо – трубач, кларнетист і піаніст. На початку 90-х років ми виступали на фестивалі у Києві, і на сцену вийшов Скрипка. Сказав, що група цікава, а співака нема. Запропонував заспівати. Так ми і познайомилися.
– «ВВ» вже тоді були культовою групою...
– Я завжди вважав найкращою групою «Бітлз», але коли почув «ВВ», зрозумів, що і це – одна з кращих команд світу. Зовнішньо моя любов до неї ні в чому не проявлялася. Але коли Олег запропонував зіграти у «ВВ», мені здалося, що є правда на світі.
– Розподіляєте поняття «музикант» і «рок-музикант»?
– Ні. Я – просто музикант, чиї смаки сформувалися під впливом року, панку і радянського кінематографа. Музика мене цікавить у різних проявах. На випускному у дитячому садку усіх дітей питали, ким вони хочуть стати. Я заявив, що артистом, а не космонавтом чи танкістом, як відповідали інші.
– Розраховуєте, мабуть, і заробити на платівці?
– Ні, хоча це не означає, що я не буду радий, якщо музика принесе мільйони, – усміхається Євген. – Моя головна мета – продемонструвати, чим відрізняється музика, якою я з друзями займався в молодості, від шоу-бізнесу. Ми творили, не думаючи про комерцію. Я не граю цю музику для заробітку – вона просто має звучати.
– Сучасні діти відрізняються від, наприклад, радянських, якими були ви й представники вашого покоління?
– Ні, люди загалом не сильно відрізняються одне від одного. Лише змінюється навколишнє середовище. Я за освітою – організатор-педагог соціокультурної сфери. Закінчив інститут культури. У вихованні дітей мені ця спеціальність не допомагає – тут потрібен лише життєвий досвід і спостереження. Хочеться, аби діти були кращі, ніж ми, аби вони реалізували те, чого ми самі не встигли... Я, наприклад, у дитинстві ще мріяв бути футболістом. 
– А іграшками бавитеся?
– Мої іграшки – це комп’ютерне приладдя для виробництва музики.
– Що за картина на обкладинці альбому «Иіцкій Аун»?
– Твір грузинського художника Темо Свірелі, чиї картини побачив на Андріївському узвозі. Купив кілька робіт. Я не є великим прихильником живопису, тому не можу дозволити собі купити картини вартістю кілька тисяч доларів.
– Вважаєте себе секс-символом?
– Хіба що для дружини.
– У гастрольному турі «ВВ» почуємо пісні «Иіцкого Ауна»?
– Навряд чи. У «Воплів» вистачає і своїх. А от сольною творчістю я продовжу займатися. Мені подобається, бо можна все робити так, як хочеш.
– Яка музика для вас – новорічна?
– «В лесу родилась елочка» і пісня з кінофільму «Іронія долі».
– Коли останній раз відчували несвободу?
– Вдома, коли хотів гучно ввімкнути «Led Zeppelin», а дружина сказала, що у неї голова болить. Довелося вимкнути улюблену музику.
– З Олегом Скрипкою часто напиваєтесь?
– Жодного разу! Ми відпочиваємо у різних компаніях. До того ж Олег зараз взагалі не п’є.