У гурток – із касовим чеком?

В останній день жовтня минулого року Шевченківська районна рада на четвертій сесії ухвалила рішення: «Про  створення комунального підприємства «Централізована система дитячо-юнацьких клубів «Дитячі мрії».

3 метою впорядкування підліткових і комп’ютерних клубів, діючих при  жеках, запобігання поширенню серед школярів наркоманії, хуліганства тощо, а також розширення спектра послуг у сфері дитячого навчання, виховання, дозвілля. Розробили статут такого комунального підприємства відповідно до законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про столицю України  – місто-герой Київ», Цивільного та Господарського кодексів України. Зокрема, у ньому зазначається, що «Дитячі мрії», «є спеціалізованим підприємством з організації та забезпечення культурного відпочинку і творчого змістовного дозвілля молоді, освітньої, фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності за місцем проживання населення та в місцях масового відпочинку». Йому  підпорядковані усі дитячо-юнацькі клуби, що функціонують у районі.
Начебто непогана ідея, однак педагоги діючих нині дитячо-юнацьких клубів (а їх у районі – 14) не у захваті від неї. І ось чому. Людмила Якушева, старший педагог дитячо-юнацьких клубів району, підозрює, що така централізація до добра не приведе, а скоріше – до перепрофілювання і закриття як таких центрів позашкільної роботи. Адже не секрет, що чимало можновладців вподобали ці заклади (їх, звісно, цікавлять передусім приміщення). І чекають свого зоряного часу. Людмила Володимирівна обурюється з приводу того, що ні в рішенні депутатів, ні у  статуті «Дитячих мрій» жодним словом не обмовлено про Закон України «Про освіту»,  постанову Кабміну про позашкільні навчальні заклади, а саме позашкільні центри керуються у першу чергу ними, адже вони зосереджені на забезпеченні позашкільної освіти та творчого змістовного відпочинку дітей та юнацтва.
Нині дитячо-юнацькі центри є передусім виховними. Батькам просто ніколи навчати своє дитя малювати, співати, танцювати, прилучати до спорту, бо ж вони зайняті тим, що добувають зранку до ночі хліб насущний. Тож залюбки віддають своє чадо у руки вмілих педагогів, які знають, як розвивати творчі  здібності дітвори. За це вони отримують зарплату від держави, яка ще й сплачує за комунальні послуги у таких клубах. За фарби, папір, пензлі, концертні та спортивні костюми платять батьківський комітет, добрі дяді і тьоті – спонсори.
«Подекуди навіть ремонт у приміщеннях проводимо власними силами, – наголошує Людмила Володимирівна. – Ось торік просили жек-1008, щоб прислав нам хоча б маляра, аби причепурити клуб «Ярославна» до 1 вересня. Прислали, але вона запила, і ми самотужки фарбували усе. Найбільше боюся того, що залишки гуртків, клубів після централізації доведуть до ручки, а потім швиденько приватизують і продадуть. Ось приклад: дитячо-юнацький клуб «Купава» (вулиця Ванди Василевської) закрили на ремонт, а про фінансування ніхто не подумав. Долею його займається нині прокуратура. Це ж саме стосується клубу «Берегиня» (вулиця Коперника). Якщо немає господаря, то можна прихватизувати і перепрофілювати на свій смак.
«Але ж у Законі «Про освіту» заборонено перепрофільовувати подібні заклади?» – запитую.
«Закон – як дишло, – каже пані Якушева. – Є мільйон шляхів, щоб його обійти. І ще одне мене дуже турбує: у статуті сказано, що комунальне підприємство «Дитячі мрії» має одержувати прибутки від своєї господарської діяльності. Виходить, що у кожному клубі треба поставити касовий апарат і видавати чек кожній дитині, яка приходить у гурток на заняття.
Є добровільні батьківські внески. Дехто практикує: щоб вижити – здає якусь кімнату в оренду. Впустили хороших начебто людей, а вони через півроку шукають шляхів, аби зовсім витіснити дітей із їхніх клубів. Це стосується, зокрема, «Буревісника», «Оріона».
2000 року аналогічне комунальне підприємство було створено в Голосіївському районі і воно збанкрутувало. Тож маємо добрий урок: на дітях, їхніх малюнках, вишивках грошей великих не заробиш. До того ж, наші центри не можуть мати стабільних доходів: то у школах епідемія грипу, то літні канікули, і наші педагоги везуть дітей на оздоровлення».
Щось з’ясувати в районних управліннях комунального господарства, у справах сім’ї, молоді, спорту було складно. Комунальники підтвердили лише, що є рішення стосовно створення комунального підприємства «Дитячі мрії», але воно ще юридично не зареєстровано. Депутат Шевченківської райради Мирослава Смирнова переконувала мене, що централізація дитячо-юнацьких клубів – це єдино правильний шлях до впорядкування їхньої діяльності. Людмила Якушева має великий сумнів у тому, що КП «Дитячі мрії» перетворить великі і маленькі мрії юних киян у реальність. П’ятирічний Арсен Рижов (на знімку), звісно, про дорослі проблеми і не здогадується: він ходить до клубу «Ярославна», щоб навчитися гарно малювати і стати великим художником. Його мрії здійсняться?..