Коли музей дістануть зі скрині?

Довго попередня міська влада підшукувала приміщення для «бездомного», але так і не зробила цього. Музею історії Києва. Сьогодні цей етап поневірянь позаду. Попереду очікування, поки буде доведений до ладу довгобуд на Інститутській. Тимчасовим прихистком стали кілька кімнат в Українському домі. Експозиція згорнута, експонати запаковані в ящики. Доки? Точно сказати важко, бо терміни реконструкції дуже розтягнуті в часі – 2007-2009 роки.

Чимало колег зі всіх столичних музеїв допомагали вчасно відкрити нову експозицію на тодішній вулиці Чекістів. Чим нині можна допомогти, аби якнайшвидше постав музей, гідний нашого міста? Чим конкретно займаються нині працівники музею історії Києва? Яким бачиться їм приміщення для унікальної експозиції? Чи, на їхній погляд, підходить запропоноване місце на вул. Інститутській, 3, де завмер «довгобуд»? Із такими запитаннями звернулася до директора Музею історії Києва, голови Ради директорів столичних музеїв міста Тамари Хоменко.
Тут, «у приймах», ми не гайнуємо часу. Розроблена загальна структура майбутнього музею. Чимало нових матеріалів віднайдено в архівах та бібліотеках Академії наук. Триває збір експонатури. Наш музей – не тільки музей міста Києва. Це також музей столиці України, вже незалежної держави. Щодо відповідних матеріалів останніх 15 років – тут у нас були прогалини.
– Пригадую музей історії міста Йорка у Великій Британії, де зокрема відтворено у натуральну величину цілі вулички з магазинами, типові інтер’єри йоркських родин... Які загальні вимоги до самого приміщення такого музею та місця його розташування?
– Тут є кілька абсолютно принципових засад. Музей історії Києва повинен бути тільки в центрі столиці – це безумовно. І безумовно – в самому його історичному ядрі. Приміщення має бути досконало вибудоване. Потрібно врахувати технічно-інженерні здобутки. Це має бути установа, доступна для всіх: і киян, і гостей нашого міста. І зовні, і всередині такою привабливою, аби повз неї важко було пройти, не відвідавши музею. Необхідна повна комп’ютеризація всіх процесів. У такій установі, як наша, мають бути сучасно обладнані фондові приміщення, реставраційні майстерні, міні-друкарня і, як це заведено в усьому цивілізованому світі, музейний магазин із альбомами, книжками, сувенірами.
– Обов’язкові в таких музеях і кав’ярні...
– І кав’ярні, і зал для концертів. Музей – це не «нафталінна» установа, не тільки вітрини та екскурсії, а також інтенсивна науково-просвітницька робота. Тому потрібно проводити, наприклад, майстер-класи для учнів тощо. Ми готові самовідданно співпрацювати з проектантами. Маємо певний досвід, який необхідно врахувати, триває плідний контакт із фахівцями музейної справи зі Львова та інших міст. Ми – на старті.
– Чи довгобуд на Інститутській, 3 забезпечить музею історії Києва такі перспективи?
– Безумовно. Але він – на дуже ласому шматочку київської землі... Думаю, нинішня київська влада повинна розуміти, що має залишити по собі величного пам’ятника – і не лише для киян. Хто не знає: нічого вічного немає, крім культури, мистецтва і любові. Тому зі всіх сил повинна втриматися від спокуси і знайти цьому об’єкту більш вигідніше у фінансовому відношенні застосування.