Тиск на «Вечірку»: частина друга, кримінальна

– Те, що відбувається з газетою «Вечірній Київ», я не можу назвати інакше, як повномасштабною війною, яку оголосила команда Черновецького щодо цієї газети, – з цих слів розпочав учорашню прес-конференцію у Верховній Раді голова парламентського Комітету з питань свободи слова й інформації Андрій Шевченко.

Народний депутат зазначив, що газету зі сторічною традицією міська влада хоче поставити на коліна, навчити журналістів, «як треба розповідати про життя в Києві». «Редакція проявила характер, стояла за журналістські стандарти, за свою свободу», – наголосив Шевченко.
Замість того аби підписати меморандум про співпрацю й порозуміння, як це обіцяли чиновники з мерії, колектив редакції відчув на собі спочатку економічний тиск, а згодом шантаж кримінальним переслідуванням редактора газети та спробу розколоти журналістський корпус, розсварити співробітників, які роками працюють в одних, як кажуть, стінах.
«Ця тема не просто київська, ця тема – всеукраїнська. Це прояв цензури в різних, дуже винахідливих способах, – зазначив Шевченко. – Те, що відбувається з «Вечірнім Києвом», це повернення хамства в стосунки між владою і журналістикою».
6 листопада представники трудового колективу газети провели першу прес-конференцію з приводу грубого тиску на редакційну політику, намагання керувати в телефонному режимі, зняття чиновниками адміністрації матеріалів з номера. Відтоді фінансування газети було припинено. Успадкований з тоталітарних часів вираз «хто платить гроші, той замовляє музику», виявляється, проявив живучість й нині. Але таке «оправдання» у цій ситуації не підходить. «Вечірній Київ» – газета Київради, представницького органу громади міста, а не міської адміністрації. Тобто вийшло, що «платить гроші» киянин, але «музику замовляє» для нього чиновник.
«Вечірка» не виконала «замовленої музики». Тиск посилився. У період передплатної кампанії редакція не отримала коштів на папір і друк газети. Про зарплатню ми мовчимо, хоч у кожного з нас родини. І Новий рік – на носі. Попри це, колектив розробив нову концепцію видання, збільшив його обсяг з восьми до дванадцяти сторінок, здійснив реорганізацію редакції, скоротив «сумісників» тощо. І це тоді, коли на редакцію накотилася хвиля перевірок. Позапланових, звісно. У цьому випадку, щоправда, співчувати слід не нам, а самим контролерам і ревізорам. Бо що могли вони «накопати» проти в.о. головного редактора Людмили Воробйової, якщо вона лише два місяці очолює колектив, а право підпису під фінансовими документами мала відтоді, відколи цих фінансів  редакція не бачила. Про це можна фейлетон писати, якби й нам було до сміху.
Аж два заступники голови КМДА пригрозили керівникові редакції кримінальною справою. За що? «Якщо буде потрібно, порушення знайдуть», – натякнув один із заступників мера Віталій Журавський.
Поза спиною в.о. головного редактора на Хрещатик, 36, викликали інших членів колективу. Кожному обіцяли її посаду і повернення заборгованих міським бюджетом грошей. Ніхто не погодився на першу пропозицію, це якщо хочете знати про морально-психологічний клімат у колективі «Вечірки». Щодо другої обіцянки, то не лише нам, журналістам, вона має бути адресована. А всім читачам газети, киянам, виборцям, платникам податків… Проблема ж не в тому, що журналісти залишаться без зарплати, а в тому, що читачі – без передплаченої газети, а Київ – без сторічного видання.
Щодо рекомендації чиновників КМДА пройти випробування на детекторі брехні і обстежитися у психіатра, як заявила на прес-конференції в.о. головного редактора Людмила Воробйова, вона цього не боїться. Як і прокуратури. Проблем, якими займаються прокурори і психіатри, «Вечірка» не має.