Віктор Мірошин. Футболіст із яскравої минувшини

Ігор Коxетов і його однодумці з Київської міської федерації вважають за потрібне не гучними деклараціями, а теплими і конкретними справами зміцнювати нашу футбольну пам’ять. Їхній девіз: «Хто не знає минулого, той не матиме і майбутнього» – і важливий, і доречний саме тепер, коли в українському футболі відбувається зміна поколінь. Можливо, саме тому вечір у затишній федераційній оселі, що в Косогірному провулку, виявився по-домашньому щирим і задушевним.

Віншували і здоровили Віктора Мірошина. Нагода й справді була винятковою: відомий в минулому майстер шкіряного м’яча, а нині заслужений і авторитетний організатор і тренер святкував ювілей – півстоліття вірної та сумлінної служби Його Величності Футболу. Саме ця обставина зібрала в тісному гурті функціонерів і тренерів, одноклубників ювіляра та просто колег, уболівальників і симпатиків. Ігор Кочетов, Олександр Шпаков, Сергій Морозов, Віктор Старовойт, Ігор Ярменчук, Анатолій Бузник, Геннадій Лисенчук… Були відзнаки і дарунки, були спогади і побажання. Хіт вечора – з любов’ю змонтований іменний відеофільм. Нагорода – золота медаль «За заслуги». Виняткова цікавинка – масове  цитування футбольного гумору «від Мірошина». І найбільша розкіш складного сьогодення: можливість щирого спілкування людей «однієї крові – футбольної».
Віктор Мірошин – вихованець київського «Темпу». Хавбек.   У славнозвісному  «Динамо» з’явився сімнадцятирічним. Ставав чемпіоном і віце-чемпіоном СРСР у змаганнях резервних складів. Виступав за одеський «Чорноморець» разом із форвардом Валерієм Лобановським. Був стрижневим виконавцем у найпершій  команді тренера Валерія Лобановського – «Дніпрі». Медаліст союзних першолігових перегонів. Після завершення активної кар’єри  плідно працював з аматорами, зокрема – тридцять один рік на видавництві «Преса України». Нині – наставник аматорської команди «Вікадо», четвертої в останньому за часом столичному чемпіонаті та однієї з квартету претендентів на Кубок Києва. І, що не менш важливо, – життєлюб і пересмішник. Його свято стало святом всіх, кому небайдужий футбол. І це саме той випадок, коли гасло «Об’єднаймося заради футболу» не безіменне, а цілком конкретне і дійове. Завдяки славним традиціям, що вже прижилися в столичній федерації.