Напередодні чобіткових див

Я – Миколаївна, а церква Святителя Миколая – дуже красива дерев’яна споруда на пагорбі біля озера, побудована ще 1886 року, у моєму рідному селі під Києвом діяла і в радянські часи. 22 травня і 19 грудня сюди приїжджали парафіяни з усього району, а після служби Божої мої односельці забирали їх на обід додому, адже у ці дні у нас був храм.

Від храмівників дітям  перепадали гостинці – переважно солодощі. Класти ж малечі подарунки від Святого Миколая під подушку чи у чобіток – такого звичаю, неодмінного у Західній Україні, чомусь не практикували. Він почав приживатися зовсім недавно. Це засвідчили і наші співрозмовники, яких ми з фотокореспондентом Сергієм Спасокукоцьким днями розпитували про день Святого Миколая у їхньому житті і цікавилися, які сюрпризи готують вони своїм дітям чи внукам.

ОПИТУВАННЯ

Пані Алла з Одещини малою довго (цілих дванадцять місяців) берегла іграшку, знайдену під ялинкою, – аж до наступної новорічної. Так само це відбувається і в її дітей – гостинців їм дарують найбільше на Новий рік. І вони, і їхня мама, день Святого Миколая не відзначають.

Не відчула в дитинстві незабутнього трепету в душі – «що ж там чекає  на мене 19 грудня вранці?» – і столична домогосподарка Валентина Іванівна, уродженка Черкащини. Ми зустріли її у відділі іграшок одного з київських магазинів. Шукала там кішку, яка б щось наспівувала або говорила «здрастуй», «привіт», «цілую». Для свого маленького племінника (йому 3 роки й чотири місяці) Андрійка. Дарунок йому на іменини – напередодні свята Андрія Первозванного. А від Святого Миколая  Андрійко отримає чергову качечку – це його улюблена іграшка з-поміж усіх, без неї він не засинає.
Киянка Ганна, продавець відділу іграшок, теж не зазнала приємних несподіванок Святого Миколая. Тепер вона дбає, щоб із ними не розминався її п’ятирічний синок Кирило. Торік він знайшов під подушкою набір шоколадок. А цього року хлопчик замовив Святому Миколаю відеокасету з мультиками.

У мешканки столиці Ірини Миколаївни, котра торгує на вулиці дитячим транспортом, син і донька вже дорослі. Подарунки від Святого Миколая вона клала їм у тапочки  не змалечку, а як вони вже стали школярами – коли цей звичай почав у Києві запроваджуватися. Нині ж продавці київських крамниць із товарами для дітей напередодні 19 грудня прогнозують чималий виторг. Кажуть, що батьки, дідусі й бабусі на ціни тоді не зважають, головне для них – здивувати дітей та внуків чимось незвичайним. А в Ірини Миколаївни користуються попитом візочки для немовлят-ляльок.
Семирічний Олег з Нової Басані на Чернігівщині задоволений тим, як виконує його побажання Дід Мороз. «А під подушку ніхто нічого мені не клав». Ми припустили, що, можливо, Святий Миколай загубив адресу Олежки. Його мама, Інна, нагадала про машинку, яка одного разу з’явилася біля ліжка сина.

Зате є що згадати вісімнадцятирічним студенткам геоло-
гічного факультету Національного університету імені Т.Г. Шевченка – Ані з Херсона та Каті з Миколаївської області. Дівчата переконані, що знайшли б щось під подушкою і нинішнього 19 грудня, якби були вдома. Аню у 12 років вразили там 5 кіло-грамів бананів, тоді рідкісних у її місті. Каті, коли вона одягалася в школу, завжди щось заважало всунути ногу в чобіток –  солодощі або іграшка.